ПРИКАЗКИ

ЩО КОМУ ГОДИТЬСЯ

«Jak wy, chlo­pie, te­go po­pa
Calujecie w re­ke?
Ja bym jego nie ca­lo­wal,
Zeb bra­li na me­ke,
Juz bym wo­lal psa ca­lo­wac!» [1]
Мужик злиться, злиться:
«Та так,- ка­же,- яс­ний па­не,
Що ко­му го­диться!»

ПЕРЕКУСІТЬ, ПАНЕ!

Обсунулась ста­ра греб­ля,
Місток по­хи­лив­ся,
Спала річка не­ве­лич­ка,
Млинок за­ва­лив­ся.
На камінні кілька хлопців
Черепками грає,
Аж сту­пою че­рез греб­лю
Панок проїжджає.
«Помагайбіг,- ка­же,- хлопці!»
«Помагайбіг, па­не!»
«А що, у вас мли­нок ме­ле?»
«Таже ме­ле, па­не!»
«А гов­на змо­ло­ти мож­на!»
«Перекусіть, па­не!
Як су­хеє во­но тілько,
То зме­леться, па­не!»

ОЙ ПИТОНЬКИ-ПИТОНЬКИ

Лежить дідич на пос­телі,
Як ба­ри­ло, гру­бий…
Його ло­кай су­хо­ща­вий
Заснув ко­ло гру­би…
Заснув ло­кай ко­ло гру­би,
Води не на­пив­ся…
Як захтілось йо­му пи­ти -
Бідний про­бу­див­ся…
«Ой пи­тоньки,ой пи­тоньки» -
Зачав про­мов­ля­ти,
Та лінується пся­юха
За во­дою вста­ти…
Аж тут дідич із пос­телі:
«Роdaj wody, Janie» [2]
Локай рап­том ісхва­тив­ся
«Зараз, - ка­же, - па­не!..»
Дає па­ну во­ди склян­ку:
«Проше, яс­ний па­не!..»
«То dlа сіеbіе! [3] - пан го­во­рить,-
Napij sie gal­ga­nie»! [4]

ПІП НА ПУЩІ

Начитався піп удо­вий,
Як святії жи­ли,
Як то во­ни по пус­ти­нях
Господа мо­ли­ли…
Та й за­ду­мав і сам, грішний,
З світом поп­ро­ща­тись,
Зайти ку­ди межі пущі
Та й собі спа­са­тись.
І зібрав усю гро­ма­ду,
З нею розп­рос­тив­ся;
Взяв з со­бою мо­ли­тов­ник,
В пу­щу відда­лив­ся…
Але де йо­му до пущі!
Привик до ков­бас­ки,
До ча­роч­ки горілоч­ки,
До бор­щу та каш­ки…
Привик собі як ча­са­ми
То й де­чо­го вжи­ти…
Та де йо­му се­ред пущі
Корінцями жи­ти!
Пробув в пущі одні сут­ки;
Ба щось не пря­деться…
Пробув другі піп удо­вий -
Ба вже й нит­ка рветься…
Взяв доб­родій мо­ли­тов­ник,
Назад по­вер­тає.
«А що ж то ви не на пущі?» -
Громада пи­тає.
«Не пи­тай­те, добрі лю­ди! -
Став піп го­во­ри­ти. -
Не з та­ки­ми жи­во­та­ми
Серед пущі жи­ти!..»

СПОВІДЬ