Читаем ПРИКАЗКИ полностью

Хто не знає, що по­пи всеЗвикли на дур­ни­цю!Сповідав раз їден по­пикГрішну мо­ло­ди­цю…Молодиця мо­ло­дая,Тлуста, урод­ли­ва;Груди білі - як зба­ня­та;Сама чор­ноб­ри­ва.Піп нак­рив ї пат­рахілем,Ніби сповідає,А сам ма­ло не при­лип­не,Її про­мов­ляє:«Чи не мож­на, мо­ло­дич­ко,В те­бе по­жи­ви­тись?Буду за тя гос­по­девіДень і ніч мо­ли­тись.Я ще здав­на те­бе люб­лю!..» -Піп її тур­ко­че…Молодиця й собі ка­же:«А я вас, па­нот­че!»Дзвонять дзво­ни на «Дос­той­но»,Дзвонять - і по всьому.Йде чор­ня­ва мо­ло­ди­цяІз церк­ви до­до­му.Тілько двері відхи­ли­ла -Чоловік оз­вав­ся:«Чого те­бе на сповідіБатюшка пи­тав­ся?»«Ет! Чо­го він не пи­тав­ся!Чи все спам’ятаю?..Хотів му­ки на прос­ку­ри,Питав, чи не маю».«Ні, пся­юхо!.. Не до шми­ги!Не му­ки він хо­че!Чув я доб­ре, як ка­за­ла-сь:«А я вас, па­нот­че!»Стережися, ко­ли хо­чеш!..А то як по­чую,То й тобі му­ки на­ме­лю,Й йо­му на­пет­люю!»

17 ап­ре­ля


СХОВАЛАСЬ

По ор­дані, [5] як зви­чай­неУ лю­дей бу­ває,Ходить ба­тюш­ка з кро­пи­ломХати ок­роп­ляє.І, зви­чай­не, як ба­тюш­ка, -Чого ж тут бо­ятись?Але од­на мо­ло­ди­ця -Ні, та­ки хо­ва­тись…Ставить діти на припічку,Каже їм ка­за­ти,Що ма­тері не­ма вдо­ма,На яр­мар­ку ма­ти.Сама жи­во під пос­те­лю,Ноги підги­нає.Аж при­хо­дить і ба­тюш­ка,«В Ор­дані» співає.І співає, ок­роп­ляєОбрази й по­ро­ги,Далі сте­лю і пос­те­лю -Та й заг­ля­нув но­ги.По «Ордані» дає дітямХреста цілу­ва­тиТа й пи­тає, мов не знає:«А де ж ва­ша ма­ти!»«Пішла ма­ти на яр­ма­рок!Нема вдо­ма ма­ми!..» -Запищали малі дітиРізно го­ло­са­ми.«То скажіть же своїй мамі, -Й по­ка­зав ру­кою, -Нехай бе­ре на яр­ма­рокІ но­ги з со­бою».


ПІП НА ЯРМАРКУ

Шиє собі по яр­мар­куМолодчина жва­вий,Підглядає, що в ба­тюш­киГроші у ха­ляві.Та і гроші ж то хо­роші -Самії ду­ка­ти.«Будь що бу­де, - про­мов­ляє, -А тре­ба діста­ти…»Сюда-туда по­вер­нув­ся -Вже й ви­ду­мав шту­ку,Підступає до ба­тюш­ки -Цмок йо­го у ру­ку.«Батюшечко,- став ка­за­ти,-Вчиніть мою во­лю!..Потрудіться на ча­со­чокДо кра­му зо мною.Я - най бо­гу не­ви­мов­но -Ризи ви­би­раю,Та сам ба­чу, що ні міри,Ні пут­тя не знаю…»Пішов ба­тюш­ка до кра­му,Ризи ви­би­рає;Вибрав самі що­най­кращі,На се­бе вби­рає.А той присів ко­ло нього,Ніби поп­рав­ляє,А тут тілько від ка­лит­киРемінці зби­рає.Шарп ка­лит­ку - та у но­ги…Піп до нього хо­че,А ку­пець йо­го за ри­зи:«Пагади, па­нот­че!»Заким отець по­вер­нув­ся,З се­бе ри­зи ски­нув -Молодчина з йо­го грішмиДесь, як вітер, зги­нув.


ЧОРТ

Перейти на страницу:

Похожие книги

Горний путь
Горний путь

По воле судьбы «Горний путь» привлек к себе гораздо меньше внимания, чем многострадальная «Гроздь». Среди тех, кто откликнулся на выход книги, была ученица Николая Гумилева Вера Лурье и Юлий Айхенвальд, посвятивший рецензию сразу двум сиринским сборникам (из которых предпочтение отдал «Горнему пути»). И Лурье, и Айхенвальд оказались более милосердными к начинающему поэту, нежели предыдущие рецензенты. Отмечая недостатки поэтической манеры В. Сирина, они выражали уверенность в его дальнейшем развитии и творческом росте: «Стихи Сирина не столько дают уже, сколько обещают. Теперь они как-то обросли словами — подчас лишними и тяжелыми словами; но как скульптор только и делает, что в глыбе мрамора отсекает лишнее, так этот же процесс обязателен и для ваятеля слов. Думается, что такая дорога предстоит и Сирину и что, работая над собой, он достигнет ценных творческих результатов и над его поэтическими длиннотами верх возьмет уже и ныне доступный ему поэтический лаконизм, желанная художническая скупость» (Айхенвальд Ю. // Руль. 1923. 28 января. С. 13).Н. Мельников. «Классик без ретуши».

Владимир Владимирович Набоков , Владимир Набоков

Поэзия / Поэзия / Стихи и поэзия
Ригведа
Ригведа

Происхождение этого сборника и его дальнейшая история отразились в предании, которое приписывает большую часть десяти книг определенным древним жреческим родам, ведущим свое начало от семи мифических мудрецов, называвшихся Риши Rishi. Их имена приводит традиционный комментарий anukramani, иногда они мелькают в текстах самих гимнов. Так, вторая книга приписывается роду Гритсамада Gritsamada, третья - Вишвамитре Vicvamitra и его роду, четвертая - роду Вамадевы Vamadeva, пятая - Атри Atri и его потомкам Atreya, шестая роду Бхарадваджа Bharadvaja, седьмая - Bacиштхе Vasichtha с его родом, восьмая, в большей части, Канве Каnvа и его потомству. Книги 1-я, 9-я и 10-я приписываются различным авторам. Эти песни изустно передавались в жреческих родах от поколения к поколению, а впоследствии, в эпоху большого культурного и государственного развития, были собраны в один сборник

Поэзия / Древневосточная литература