Читаем ПРИКАЗКИ полностью

ПРИКАЗКИ

Довелося на вікуГлухому з губатимРаз у церкві, на біду,У пapi стояти.I губатий що почне«Отченаш» читати,То так губи i складе,Як ніби свистати.Довго глухий поглядав,3 злості аж мінився,Далі руку одвинув,Ближче приступивсяТа по пиці того хвать!«От тoбi свистати!»«Бог з тобою, - каже той, -Бачиш - я губатий!»А той його другий раз:«Дарма, що багатий!..У нас церква не на то,Щоб в нії свистати!»

СКАЖИ ПО-НІМЕЦЬКИ

Положився вражий німець3 хазяями спати.Серед ночi став тихенькоЖінку цілувати.Але мужик пробудивсяТа й жінку торкає.«Таж тебе цілує німець!» -Стиха промовляє.«А цілує!» - «То кажи що!»«Який молодецький!Як yмієш що сказати -Скажи по-німецьки!..»

12 мая

ШКОЛЯР

Іде з ярмарку мужик,Школяра здибає,Підпив coбi, неборак,Ото i питає:«Що ти, хлопче, за їден?»«Я школяр», - той каже.«А коли ти, - каже, - шкляр,То сідай же, враже!»Школяр coбi не страшко -Бере та й сідає,А мужик сидить, мовчить,Воли поганяє.Далі в озеро звернув,В саму середину,Зупинився, воли п’ють;Питає хлопчину:«Що ти, - каже, - за їден?»«Я школяр, панотче!»«То ти школяр, а не шкляр!»Та як настукоче!..«Геть iз воза, куди хоч,Бісовий школяру!..»Школяр поли підійняв:«А що ж, господарю!..Як пускатися на дно,Не псувати ж воду;Пустіть уже хоч з ярмаСкочити у воду!»«Не питайся!.. Куди хоч!..»-Мужик промовляє...Школяр тоді по війї -Притику виймає.Перегнувся на ярмо,Полових по шкypi...Їде школяр на сухе -Мужик у бaюpi.

ПОПОВИЧ

Наспівався попів синЗа свята доволіТа й по святах i махнувУчитися в школі.А мужики й загули,Що добре співає,Ото староста колисьБатюшку й питає:«Куди піде ваш панич,Як вийде у люди?»«Куди? Звісно, у попи!Попом coбi буде!»«Шкода його на попа! -Мужик промовляє. -3 нього добрий був би дяк,Бо то-то співає!»

ЖАЛІБНИИ ДЯК

Щойно в деркві коли дяк«Іже» заспіває,Бідна баба у куткуМало не вмліває.Аж завважив теє дяк,До неї забрався.«Чого плачете ви так?» -Стару запитався.«Як не плакати мені,-Стара баба каже, -Коли мене голос вашАж за серце в’яже!Так колись моя козаНа льоду кричала,Як там її звірина,Бідну, розривала».

ВБИЛИ

Якось жильним четвергомЧи там середоюЗабив мужик кабана,Шмалить над водою.Кругом нього тьма собакI дітей до ката...А найближче з них ycixСинок його брата,I, звичайне на селі,Вбогого дитина,Tілько на нім i булаТая сорочина!Стоїть бідне хлопченя,На вогонь пантрує,Дядьки з носа аж пищать,А воно й не чуеє.Далі багач подививсь.«Здоров, - каже, - сину!Вбив що батько на свята?» -Питає хлопчину.А хлопчина носом шморг!Попід ніс рукою.«Убив, - каже, - дядьку мій,Сучку над водою!»