Читаем ПРИКАЗКИ полностью

Ксьондз і пані по­кой­оваНа мшу поспіша­ють,На відході до по­коюСлугу зак­ли­ка­ють.І тут пані йо­му ка­же,Щоб набіл заб­ра­тиІ ко­неч­не до обідуНа рин­ку про­да­ти.А ксьондз йо­го по­си­лаєЗ квит­ком до Да­ви­даТа узя­ти око м’ясаКаже йо­му в жи­да.Пішов слу­га до Да­ви­да -Не ску­рав нічо­го,Виніс набіл про­да­ва­ти -Не ста­ло і то­го.Прибігає до костьолу,Глядить свої пані,Аж ксьондз як­раз на ту по­руСтоїть на ка­занні.І так чу­ло мо­ву мо­вить:«Czego ty, czlo­wi­ec­ze?Czego chod­zisz, cze­go szu­kaszNa tym marnym swi­ecie?» [22]А слу­га на весь костьол:«Та ж пані шу­каю!Бо сме­та­на вся про­па­лаІ сам про­па­даю».«Тс!.. Тс!..» А ксьондз го­во­рить:«My nie wi­emy sa­mi,Lecz co Da­vid na to po­wie,Jego pos­luc­hamy!» [23]«О, вже, па­не! - слу­га ка­же. -Ваш Да­вид хо­ро­ший!Не дам, ка­же, не дам м’яса -Давай пер­ше гроші!»


ПЕКЕЛЬНА СМОЛА

Раз на мові ксьондз ка­зав:«Не впи­вай­тесь, лю­ди!На тім світі вам смо­лаЗамість ви­на бу­де!»Ото який­сь і захтівСмоли скуш­ту­ва­ти,Каже собі два бич­киЗа де­неж­ку да­ти.Випив один - не біда,Другий ви­пи­ває…Посмакував не­бо­рак,Далі про­мов­ляє:«Та гірка во­на, гірка!А все ж не ту­жи­ти:Як втяг­неться чо­ловік,То й то бу­де пи­ти!»


МАЗУР НА СПОВІДІ

Сповідав ксьондз мо­ло­дийМазура ста­ро­го.«Що ж,- пи­тає,- чуєш тиЗа со­бою зло­го?»«А нічо­го!.. Та і що жЗлого чу­ти маю?Чи в костьолі ко­ли був?Чи корш­му ми­наю?Слава бо­гу, гос­подь крив:Того не бу­ва­ло…»«Ах ти, грішни­ку та­кий!Чи ж то­го ще ма­ло?А ще більше? Мо­же, й звівЧужую ди­тин­ку?»«Хотів тілько - та ку­ди!Не твоїх літ, син­ку!..»Підірвався з місця ксьондзТа хвать за чуп­ри­ну!Та як йо­го роз­ма­хав -Аж на­се­ре­ди­ну!А той чу­ба за­гор­нув.«Правда,- ка­же,- лю­ди.Хто із блаз­ня­ми зай­де,То й сам блаз­нем бу­де!»


МАЗУР У БОЛОТІ

Застряг ма­зур у бо­лоті,Хуру підпи­хаєТа й до по­мочі До­ро­туСвяту уп­ро­шає:«Свята пан­но, - ка­же, - пан­но!Святая До­ро­та!Будь лас­ка­ва на­до мною,Вирятуй з бо­ло­та!»Ані з місця йо­го коні!Нічого ро­би­ти,Давай тоді An­to­ni­egoНа поміч про­си­ти.Підпер ху­ру та як крик­нув:«Swiety мій Ан­тоній!Вирятуй хоч ти з бо­ло­таМої бідні коні!»То від кри­ку коні рап­томРушили з бо­ло­та.А він ка­же: «От що хло­пець!Не то, що До­ро­та!»


КРИВА БАБА

Перейти на страницу:

Похожие книги

Горний путь
Горний путь

По воле судьбы «Горний путь» привлек к себе гораздо меньше внимания, чем многострадальная «Гроздь». Среди тех, кто откликнулся на выход книги, была ученица Николая Гумилева Вера Лурье и Юлий Айхенвальд, посвятивший рецензию сразу двум сиринским сборникам (из которых предпочтение отдал «Горнему пути»). И Лурье, и Айхенвальд оказались более милосердными к начинающему поэту, нежели предыдущие рецензенты. Отмечая недостатки поэтической манеры В. Сирина, они выражали уверенность в его дальнейшем развитии и творческом росте: «Стихи Сирина не столько дают уже, сколько обещают. Теперь они как-то обросли словами — подчас лишними и тяжелыми словами; но как скульптор только и делает, что в глыбе мрамора отсекает лишнее, так этот же процесс обязателен и для ваятеля слов. Думается, что такая дорога предстоит и Сирину и что, работая над собой, он достигнет ценных творческих результатов и над его поэтическими длиннотами верх возьмет уже и ныне доступный ему поэтический лаконизм, желанная художническая скупость» (Айхенвальд Ю. // Руль. 1923. 28 января. С. 13).Н. Мельников. «Классик без ретуши».

Владимир Владимирович Набоков , Владимир Набоков

Поэзия / Поэзия / Стихи и поэзия
Ригведа
Ригведа

Происхождение этого сборника и его дальнейшая история отразились в предании, которое приписывает большую часть десяти книг определенным древним жреческим родам, ведущим свое начало от семи мифических мудрецов, называвшихся Риши Rishi. Их имена приводит традиционный комментарий anukramani, иногда они мелькают в текстах самих гимнов. Так, вторая книга приписывается роду Гритсамада Gritsamada, третья - Вишвамитре Vicvamitra и его роду, четвертая - роду Вамадевы Vamadeva, пятая - Атри Atri и его потомкам Atreya, шестая роду Бхарадваджа Bharadvaja, седьмая - Bacиштхе Vasichtha с его родом, восьмая, в большей части, Канве Каnvа и его потомству. Книги 1-я, 9-я и 10-я приписываются различным авторам. Эти песни изустно передавались в жреческих родах от поколения к поколению, а впоследствии, в эпоху большого культурного и государственного развития, были собраны в один сборник

Поэзия / Древневосточная литература