ПРИКАЗКИ

Небагато орен­дарі
В са­баш на­ва­ри­ли
Та й, на ли­хо, убо­го­го
Їсти зап­ро­си­ли.
А убо­гий, ще й го­лод­ний,
На то не вва­жає:
Як при­пав­ся га­ти­ли­ти -
Як у тор­бу пхає.
Та і ні вже як од мис­ки
Біду одірва­ти,
Ото во­ни й за­ду­ма­ли
Дечого пи­та­ти.
«Чи маєш ти,- ка­жуть,- батька?»
А той ка­же: «Маю!»
Їсть і ка­же: «Батька маю,
І ще й ма­му маю…»

СТРАШНИЙ СУД

В страш­но­суд­ную неділю
Ксьондз ка­зан­ня го­во­рив,
Став за бо­жий суд ка­за­ти
Та й, на гріх, пе­ре­со­лив.
Слухав-слухав бідний ма­зур,
Далі тя­женько здих­нув,
Подивився на Jezu­sa
Й го­ло­вою по­хит­нув.
«Коли так,- про­мо­вив,- Jezu,
Ти су­ди­ти нас бу­деш,
То, будь пев­ний, сам, як па­лець,
Серед раю за­жи­веш!»

ШЛЯХТИЧ

Мша кінчи­лась у костьолі,
Люд по­роз­си­пав­ся,
У костьолі тілько шлях­тич
Убогий зос­тав­ся.
Та ще десь за об­ра­за­ми
Захристиян ла­зить,
То свя­тих там зас­ло­няє,
То в них світло га­сить.
Обдивився кру­гом шлях­тич -
Не вид­но ніко­го,
Та жи­венько, де Ан­тоній,
Припав до свя­то­го:
«Blagam cie, czlo­wi­ecz­ku swi­ety!
Blagam cie, An­to­ni!
Podaj, ser­ce, mnie pi­eni­edzy,
Niech ja ku­pie ko­ni!» [9]
А тут йо­му з-за свя­то­го
Грубий го­лос чу­ти:
«Nie dam, nie dam dla gal­ga­na,
Nie dam i na buty!» [10]
І в ми­нуті бідний шлях­тич
На но­ги схо­пив­ся,
Подивився на свя­то­го,
Ближче підсту­пив­ся.
«Dales, nie, An­to­ni swi­ety,-
Каже до swi­ete­go.-
Tylko nie kpij - jes­tem szlach­cic,
Nie poz­wa­lam te­go!» [11]

КАМІННИЙ СВЯТИЙ

Раз об­хо­ди­ли ля­хи
Навкруги костьола,
Захопили хто що міг,
Ходять на­око­ла.
Ото ма­зур і собі,
З на­бож­ницт­ва сво­го,
Перед се­бе за­хо­пив
З ка­ме­ня свя­то­го.
І аж крек­че, не­бо­рак,
А свя­то­го но­сить
Та щоб жи­во обійшли,
Пана бо­га про­сить.
А тут, йо­му не біду,
Тілько що сту­па­ють,
А нав­ко­ло обійшли -
Знову по­чи­на­ють.
Бачить ма­зур, що ніяк
Справи не до­ка­же,
Та об зем­лю тим свя­тим
Та й до нього ка­же:
«Був-ись,- ка­же,- мо­ло­дий,
То тоді но­си­ли,
А те­пер хо­ди і сам,
Мені не до си­ли!»

НАБОЖНИЙ КСЬОНДЗ

В’їхав біскуп у се­ло,
Мазура зди­бає.
«A czy w do­mu te­raz ksi­adz?» [12]

-Ласкаво пи­тає.
«Ні, не вдо­ма, - ка­же той, -
Пішов на хрес­ти­ни.
Ксьондз-сусіда якось мав
Недавно ро­ди­ни…»
«Ksiadz ma dzi­eci, i ten chrzci?» [13]
«А що ж ту­та й зло­го?
Той у сього ох­рес­тив,
Сей те­пер у то­го!»
Почув біскуп та й здих­нув:
«Dzieci bez mal­zenst­wa!..
Sluga bos­ki tra­ci czas!..
Lud bez na­bo­zenst­wa!
A czy czes­to msze on ma?» [14]
«О, завсігди, па­не!
Хоч так ча­сом підіп’є,
Що й рівно не ста­не,
І ру­ка­ми, бідий, все
Олтарик ха­пає,
А все-та­ки цілу мшу
Слічно відправ­ляє».

PASA NA DZIECI [15]