ПРИКАЗКИ

Раз бaгатi хазяї
Цигана приймали
I тут йому, на біду,
Щільник меду дали.

Розсмакував бiciв син

То все, було, ходить,
Стане, шельма, під вшікном
Та й «меду» заводить.

Що не гнали хазяї -

Ніяк відігнати,
Ото його до джмелів
Здумали післати.

Питається сам хазяй:

«Хочеш меду, враже?»
«Чом не хочу, тату мій,
Хочу»,- циган каже.

«То возьми ж coбi дупло

3 медом i пчолами».
Циган його ухватив
Руками й ногами.

«А де ж, тату, то дупло?..»

«Отам серед ліса!
Гляди ж, мухи не дрочи
Та не згадуй бica!»

Побіг циган, такий рад,

Що мед буде їсти.
Серед лісу стоїть дуб -
Давай по нім лізти.

Прилізаеє до дупла,

Моститься, небора,
А в дуплi джмелі-джмелі
Гудуть, аж говорять.

Тілько руку до дупла -

Вони й забришніли
I, як чорнеє рядно,
Цигана обсіли.

I шпигнув його їден.

«Господь,- каже,- з вами!»
Шпигнув другий. «Та піди ж
До божої мами!»

Далі кілька вже ураз

Цигана кусає.
«Та ідіть-бо до святих!» -
Циган промовляє.

Далі видить неборак,

Що вже й пухне губа.
«Тепер,- каже,- к чорту йдіть!»
Та шелеп iз дуба!

ХОЛОДНО

Сидить голий циганчук,
Аж мало не плаче,
«Тату,- каже,- холодно!
Зуб до зуба скаче».

А той йому поясок:

«Та на! Не журися!
Коли тoбi холодно,
То підпережися».

ЦИГАНСЬКИЙ НАЙМИТ

Оддавав у наймити
Циган свого сина.
«Та він,- каже,- буде в вас
Предобра дитина!..

А як коли зноровить

Та їсти не схоче -
Не жалуйте, прошу вас,
Нагаєм, панотче!

Та все йому говоріть:

«А їж-таки, враже!»
А робити - чорт iз ним! -
Не силуйте!» - каже.

ДУДКА

Сидить бідне циганя,
Попхинькує стиха.
А сопляк йому під носом
Аж замерз, до лиха,

А другеє циганя

Біду потішає:
«Ото,- каже,- наш Роман
Яку дудку має!»

ЦИГАНСЬКА СМЕРТЬ

Розказував циган раз
За смерть свого сина:
«Щеніхтo так не вмирав,
Як моя дитина.

Тільки-то вже смерть прийшла,

А він на всю хату:
«Люльки, люльки! - закричав.-
Люльки,- каже,- тату!»

Приніс йому таки сам,

А синок, небога,
Тілько раз coбi пакнув
Та й пішов до бога!»

ВАРЕНА СОКИРА