ПРИКАЗКИ

Прибуває кошовий
В північну столицю
Та й іде coбi у двір
Вітати дарицю.

Але тілько на nopir -
Зачепився зразу
I в палац! - трах-тарах! -
Розчерепив вазу.

I якби на москаля -
Згинув би до лиха,
А наш собі кошовий
Лиш промовив стиха:

«Таку-то вже наш козак,
Знать, натуру має:
Чого тілько не вкраде -
То так розбиває!»

РИБКА-С

Раз полковник москаля
Кличе у палатку:
Посилає до села,
Тикає десятку.

Та й i каже, щоб приніс
Хліба зо три скиби
Та ще масла, коли є,
А як буде - й риби.

Пішов москаль на село,
В’юном завинувся,
Всього йoмy накупив.
Назад повернувся.

«Что ж,- питається,- купил?»
«Купил, благородье!»
«А что,- каже,- заплатил?»
«Кругло, благородье:

Пять за масло, три - за хлеб,
А грош - это рыбка-с...»
«А еще где адин грош?»
«Да грош - это рыбка-с».

«Да ты девять заплатил!»
«Точно сащитали-с!»
«А еще где адин грош?»
«Да за рыбку взяли-с!»

«Да ты грош адин украл,
Хамаво атродье!»
«Точно, барин, что украл...
Украл, благородье!»

«Что ж ты прямо не сказал?
Энтакое рыло!»
«Да я прямо бы сказал,
Спрасить тольки было».

НА ВАДАПОЙ!

У полковника москаль
Заглянув індика,
Пійняв його на гачок
Та й тягне до лиха.

А полковник реготать,
Аж мало не ляже:
«Куда ево ты ведешь?»
«На вадапой!» - каже.

А той йому iз вікна
Махає рукою:
«Ну, аставь его, аставь!
Я и сам напою».

«Слушаю-с!» - кричить москаль,
Пускає індика
I направо, кругом, марш! -
I здимів до лиха.

ЗАГАДКА

Забагає німець рака,
Не вміє назвати,
Закликає хрестьянина,
Давай мудрувати:
«Вгадай,- каже,- что мой хочет?»
-«Та нi, не вгадаю!»
«Нога многа, уса долга!
Знаешь?..» - «Hi! Не знаю!»
«Как не знаешь?.. Сам он малый,
Кафтан его разный,
Как не сварен - кафтан черный,
А как сварен - красный...
Теперь,- каже,- угадаешь?»
«Та нi! Не попаду!»
«Как не знаешь?.. Шейка шлеп-шлеп,
А перед иззаду...»
«Чи не рака?» - «Рака, рака!»
«Бодай же вас, пане!
Найшли ж i ви в наших раків
Німецькі каптани!»

PROSIE SIЕ.

Розгулявся вражий німець,
Давай пиво пити.
Дaлi хоче на похмілля
Клаповуху вбити.

Не вважае, що й поросна...
«Zabic,- каже ,- Jane!»
Той i каже: «Szkoda zabic,
Во prosie siе, panie!»

Але німець підхопився,
Надувся, як рябець.
«Со to,- каже,- ze siе prosie?
Zeby plakal, zabic!»
_____________________________
Не питає, що й поросна...
«Бий,- каже,- Іване!»
Той i каже: «Шкода бити,
Пороситься, пане!»

Але німець підхопився,
Як несамовитий.
«Що то,- каже,- що проситься?
Щоб плакала - вбити!»

WODY!