ПРИКАЗКИ

Заслаб мужик на живіт,
А дідич - лічити!
Дає йому порошки
Та й каже зажити.

А той щоби порошки

Випити з водою,
Нюхнув тілько paзiв п’ять
Та й сидить совою.

Пересидів цілий день -

Як рукою знялось.
Рано дідич запитав:
«А як тoбi спалось?»

«А спалося, пане мій,

Cпacибi вам, пане!»
«А порошки вci зажив?»
«Bci винюхав, пане!»

«Подякуй же,- каже, пан,-

Дідуневі свому!»
А сам тілько посвистав
Та й пішов додому.

ЛЬОДИ

Закликає пан на бал
Чумака старого.
Попоїв собі чумак
За столом усього
I льодами теє все
Смачно заїдає.
«Чи смачнеє тoбi се?» -
Пан його питає.
«Смачне, пане! - каже той,-
Саме як то часом
Восени буває борщ
3 квасолею разом».

ЧЕРЕВИКИ

У неділю мужика
Пані закликає
I на ярмарок його
3 просом посилає.

«Jedz-ze,- каже,- serce moj,

Sprzedaj miarkе prosa,
A со bgdzie, za to kup
Trzewiki, bo-m bosa!» [30]

От поїхав наш мужик,

Назад повертає.
«Со z, sprzedales, serce moj?» - [31]
Та його питає.

«Та продати то продав,-

Каже,- мірку проса,
А черевик - що питав
Все нема «бомбоса»!»

РЯТУЙ, БРАТЕ!

Під повстання два ляшки
На корчмі гуляють,
Цілуються, як брати,
Приязнь запивають.
Ото собі й запили
I поцілувались,
Але тілько москалі
В корчму увігнались -
Один циб через вікно,
Другого схопили.
Сей, бідняка, i кричить:
«Ratuj, bracie mlly!» [32]
А той собі до ліска
Скілько сили дує,
Тілько крикнув сьому раз:
«Niech ciе Bog ratuje!» [33]

КОЗАЦЬКІ КСЬОНДЗИ

Раз Хмельницький заявив
По військові свому,
Що хто пана приведе -
Дасть по золотому;

А хто ксьондза - тому три

Обіцявся дати!..
Пішли наші козаки,
Давай мудрувати.

Тілько пана де діпнуть,

Виголять чуприну
Та й i кажуть: «Пам’ятай!
Гляди, бiciв сину,

Як часами тебе наш

Спитає Хмельницький,
То ти, шельмо, говори,
Що ксьондз католицький».

То, бувало, приведуть...

«А хто ти?» - питає.
«А ксьондз!» - каже; то й козак
Плату забирає.

I такого ж тих ксьондзів

За тиждень прибуло,
Що i в Римі стілько ix,
Майбути, не було!

СМЕРТЬ КОЗАКА

Край Варшави два стовпи,
На стовпах дилина,
Під стовпами молодий
Козак з Чигирина.

I найстаршії пани

Смерть йому читають.
Прочитали - i кати
Мотуз натягають.

Але козак подививсь

На ляхву превражу,
Каже: «Стійте-но, пани,
Я щось вам іскажу!»

Ослабили мотузок,

Ляхи поступили,
А козак i каже їм:
«А то, пани милі,

Ви високо не кажіть

Мене підіймати,
Буде лучче вам мене
В спину цілувати!»

KURACJA OD OCZU [34]