ПРИКАЗКИ

Бачить мужик у жидка
Невеличкого бичка
Під шклом в образочку,
А цікавий був мужик.
«Що то,- каже,- в вас за бик
Висить на кілочку?»

«А то,- каже,- вip не вip,
А на світі є ciм гip
Без зими i літа.
Там трава висока є,
I там бик такий жиє
Від початку світа.

I той бик собі за день
Всю траву таку упень
На гopi спасає.
А вночі - то божа piч -
Вся трава йому за ніч
Знову виростає».

«Де вам, Мошку, такий бик? -
Обзивається мужик -
Трудно вipy дати!
Biн давно би по сей час
Miг не тілько, кажу, вас,
А й світ заваляти!»

ТУРКИ I КОЗАК

Перебрався наш козак
Якось за границю
Та й, на лихо, завернув
В турецьку каплицю.

Протиснувся наперед,
Роздивився всюди.
Хоче вийти - та біда:
Стиснулися люди.

А перед тим неборак
Із’їв якось сала.
I тут його, на біду,
С... розібрала.

Tepпів, бідний, доки міг,
Аж піт з нього лився.
Далі - тарах, неборак,
В штани вгатилився.

Замовчали вci попи
Турки закричали
I над бідним козаком
Палаші підняли.

Але козак - не промах,
Вдарився у груди.
«Ваш великий,- каже,- бог!
Послухайте, люди!

Як турецький сильний бог -
Так правду говорю,
Що вже piк тому, як я
Не йшов до надвору.

I де вже я не ходив,
Де вже не молився,
Але, видно, жоден бог
Не змилосердився.

Ото тілько їден ваш
Перед цілим людом
Живо й раптом показав
Святе своє чудо!»

Заплескали вci попи,
Турки закричали
I заклепані штани
3 козака ізняли

I повішали якраз
Посеред каплиці,
А козака провели
3 грішми до границі.

29 июня

ТУРОК I МУЖИК

Нагнав турок мужика,
Хоче його взяти;
Бща тілько, нема чим
Рук йому зв’язати.

Ото й кличе він його.
«А ходи-но!» - каже.
А той собі на умі:
«Знаю тебе, враже»,

I схилився у траві,
В небо поглядає,
«Боюсь,- каже,- пане мій!
Бо шуляк літає!»

«Та не бійся,- каже той,-
Надери лиш лика,
То ми того шульгара
Зв’яжемо до лиха!»

А той усе на yмi
Свою думку має.
«Боюсь,- каже,- пане мій!
Бо шуляк літає!»

«То я ж,- каже,- піду сам
Та надеру лика!»
Злазить турок iз коня
Та й іде до лиха.

Тогди мужик iз трави
Піднявся поволі,
Скочив живо на коня
Та й шмалить по полі!..

«Шульгар! Шульгар! Стережись!» -
По лісі загуло.
«Матері твоїй шульгар!» -
3 поля відвійнуло.

АХМЕТ III [55] I ЗАПОРОЖЦІ