Бачить мужик у жидкаНевеличкого бичкаПід шклом в образочку,А цікавий був мужик.«Що то,- каже,- в вас за бикВисить на кілочку?»«А то,- каже,- вip не вip,А на світі є ciм гipБез зими i літа.Там трава висока є,I там бик такий жиєВід початку світа.I той бик собі за деньВсю траву таку упеньНа гopi спасає.А вночі - то божа piч -Вся трава йому за нічЗнову виростає».«Де вам, Мошку, такий бик? -Обзивається мужик -Трудно вipy дати!Biн давно би по сей часMiг не тілько, кажу, вас,А й світ заваляти!»
ТУРКИ I КОЗАК
Перебрався наш козакЯкось за границюТа й, на лихо, завернувВ турецьку каплицю.Протиснувся наперед,Роздивився всюди.Хоче вийти - та біда:Стиснулися люди.А перед тим неборакІз’їв якось сала.I тут його, на біду,С... розібрала.Tepпів, бідний, доки міг,Аж піт з нього лився.Далі - тарах, неборак,В штани вгатилився.Замовчали вci попиТурки закричалиI над бідним козакомПалаші підняли.Але козак - не промах,Вдарився у груди.«Ваш великий,- каже,- бог!Послухайте, люди!Як турецький сильний бог -Так правду говорю,Що вже piк тому, як яНе йшов до надвору.I де вже я не ходив,Де вже не молився,Але, видно, жоден богНе змилосердився.Ото тілько їден вашПеред цілим людомЖиво й раптом показавСвяте своє чудо!»Заплескали вci попи,Турки закричалиI заклепані штани3 козака ізнялиI повішали якразПосеред каплиці,А козака провели3 грішми до границі.
29 июня
ТУРОК I МУЖИК
Нагнав турок мужика,Хоче його взяти;Бща тілько, нема чимРук йому зв’язати.Ото й кличе він його.«А ходи-но!» - каже.А той собі на умі:«Знаю тебе, враже»,I схилився у траві,В небо поглядає,«Боюсь,- каже,- пане мій!Бо шуляк літає!»«Та не бійся,- каже той,-Надери лиш лика,То ми того шульгараЗв’яжемо до лиха!»А той усе на yмiСвою думку має.«Боюсь,- каже,- пане мій!Бо шуляк літає!»«То я ж,- каже,- піду самТа надеру лика!»Злазить турок iз коняТа й іде до лиха.Тогди мужик iз травиПіднявся поволі,Скочив живо на коняТа й шмалить по полі!..«Шульгар! Шульгар! Стережись!» -По лісі загуло.«Матері твоїй шульгар!» -3 поля відвійнуло.