Спостерігаючи за англійцями

Реальні витрати на різдвяні презенти перебувають в оберненій залежності до статків: бідні сім’ї робочого класу схильні дарувати коштовні подарунки, особливо дітям, і часто через це вв’язуються у кредити та борги. Середні класи (особливо з категорії «наставників») цю їхню звичку побожно зафукали, а самі втішаються ощадливістю, паралельно поїдаючи дорожезні органічні овочі і милуючись вишуканими вікторіанськими іграшками на ялинці.

Переддень Нового року і Правило впорядкованого безладу

Більшість з нас спроможні визнати, що люблять Новий рік (хоч дехто з табору «скруджів» щороку гугнить, що все опротивіло до оскоми). Це свято — вже відверто карнавальне, і йому притаманні усі відповідні атрибути лімінальності: культурна ремісія, легітимізація девіантної поведінки, перевдягання, змінені стани свідомості, атмосфера всезагальної розкутості і т. д. Новий рік — прямий нащадок поганських свят середини зимового циклу, які причесали та причепурили християни, надавши обряду нового змісту та вигляду.

Точнісінько, як на Тижні першокурсника, різдвяні корпоративи та інші наші свята не такі розгульні і безконтрольні, як це люблять собі думати пуритани-аскети, яким ці свята не до смаку, і самі учасники дійств, які себе бачать як нестримних балагурів-анархістів. Насправді ж хмільні новорічні балагани — це дуже навіть впорядковані дебоші, під час яких можна переступати лише через певні табу і розкріпачення допустиме лише до певної міри. Так, стандартний етикет англійського пияцтва виглядає так: голим задом світити можна, передом — ні; битися можна, пертися без черги — ні; масні жарти дозволені, расистські — ні; «несанкціонований» флірт і, в певних колах, навіть легкий петінг, дозволені, а от адюльтер на стороні — ні; легковажні сексуальні зв’язки допустимі, а гомосексуальні (якщо ви гетеро) — ні (правило діє і у зворотному напрямку); чоловікам можна блювати і пісяти на вулиці, а от справляти велику нужду — не можна; і так далі, і так далі.

Коми та крапки з комами: другорядні календарні свята

На фоні Нового року, який вважається нашим найгарячішим і найбільш розкріпаченим святом, решта (Геловін, Ніч Гая Фокса, Великдень, Маївки, День Валентина і т. д.) взагалі доволі мляві, хоч також беруть початок від шпарких поганських свят.

Наші Маївки, під час яких можна побачити, як статечні англійці середнього віку витанцьовують танці Морріса, а діти роблять майське деревце, є нащадками давнього поганського свята Белтейн. Іноді можна побачити, як поруч з дідками а ля очільник самооборони і бабцями а ля директорка парафіяльної ради морісівку шпарять неформали та ньюейджери з дредами та пірсингом у всіх можливих та неможливих місцях. Попри всю разючість контрасту, сусідять вони мирно. Геловін — з усіма цими перевдяганнями та солодощами — нащадок Дня всіх святих, коли поминають померлих, теж має поганське походження і його в різних формах святкують по всьому світу.

На початку листопада ми традиційно розкладаємо вогнища та спалюємо опудала — ще один поганський відголосок, цього разу «свят вогню», якими вітали зиму (опудала тут символізують рік, що минає). У сімнадцятому столітті обряд стали проводити в пам’ять про поразку Гая Фокса, який хотів підірвати англійський Парламент. Свято й досі відоме як Ніч вогнів або Ніч феєрверків[82], і тепер його святкують не один вечір — в надвечір’я 5-го листопада, а починають розпалювати багаття напередодні. День Валентина — листівки, квіти, шоколадки — це християнізована версія римського свята луперкалій, яке припадало на 15 лютого. Тоді це був доволі розпусне свято «приходу весни» (а якщо перефразувати, то початок сезону спарювання), яке мало сприяти родючості полів, плодючості худоби, а заразом і людей теж.

Багато хто думає, що Великдень — це одне з небагатьох насправді християнських свят. Та навіть назва свята не християнська[83], вона походить від імені давньогерманської богині весни Остари. Багато великодніх традицій — яйця і т. д. — сягають корінням у поганські обряди плодючості. Непрактикуючі християни можуть на Великдень піти до церкви на службу, ба навіть зовсім не релігійні люди «відмовляють собі в чомусь» на час Великоднього посту (для багатьох це гарна нагода перезапустити новорічні обіцянки сісти на дієту, які дивним дивом були призабуті десь на третьому тижні січня).

У системі розділових знаків всі ці свята тягнуть десь так на коми. От Великдень — це крапка з комою, адже в цей день у нас вихідний і тому ми про Пасху говоримо як про знаменний період «до Великодня» чи «після Великодня», або щось планується «на час Пасхи». День Валентина теж можна вважати крапкою з комою, — хоч на роботу доводиться таки йти, — адже він є вістрям наших залицянь та пошуків сексуального партнера (таке вістря, що, на жаль, в цей день зашкалює кількість скоєних самогубств).