Спостерігаючи за англійцями

Понад «головні» календарні свята, кожна етнічна та релігійна меншина в Англії має свої власні розділові знаки у календарі: в індуїстів — свято Дівалі та Джанмаштамі; у сікхів — Дівалі та Вайсакхі; у мусульман — Рамадан, Ід-аль-Фітр та аль-Гіджра; у юдеїв — Ханука, Йом-Кіпур та Рош-Хашана. Це ті перші, що спадають на гадку. Також кожна субкультура має власне свято — щорічні зльоти та фестивалі. До списку належить також великопанський «сезон», коли проводять головні світські події року — Королівські перегони в Аскоті, регата Генлі та Вімблдонський тенісний турнір (їх скорочують до просто «Аскот, Генлі та Вімблдон»). Товариство поціновувачів перегонів, окрім Аскота, ще мають Великий кубок, Челтенгемський Фестиваль та Дербі; готи мають щорічний Зліт у Вітбі, Йоркшир; ньюейджери, неформали різного штибу та меломани мають собі фестиваль у Ґластонбері; новітні друїди мають День літнього сонцестояння у Стоунхенджі; книгомани мають собі книжкове містечко Хей-на-Уайні; поціновувачі опери мають Ґліндебурн та Ґарсінґтон; собачники мають Крафтс; байкери мають щорічне ралі-шоу в Петербороу; любителі кінного спорту мають Бедмінтон, дербі Гікстід та змагання за титул «Кінь року» і так далі. Таких субкультурних свят — легіон, всіх не перелічити, і кожне з них, в колі поціновувачів, може бути куди важливішим за Різдво. І то я тут обмежилась лише «святами-крапками», на кшталт Різдва, але субкультури мають ще повно менших свят — «ком» і «крапок з комами».

Другорядні розділові знаки не менш важливі — нам потрібні ці особливі дні, такі собі невеличкі міні-свята, які впорядковують життя, як обіди-вечері впорядковують дні. Коли я пишу «ми», то я, певна річ, маю на увазі не лише «ми, англійці», мені йдеться про «ми, люди». Та ми, англійці, здається, маємо особливу потребу в регулярних «тайм-аутах», щоб відпочити від соціальних шор.

Відпустка…

Ми плавно підступилися до теми відпустки, а особливо — літньої. Я її зараховую до категорії «календарні свята» (хоч буквоїди заперечать, що вона, по суті, не є ані календарним, ані взагалі святом), адже це щорічно повторювана подія, яка, либонь, важливіша за саме Різдво!

Тож у контексті мого дослідження відпочинок — це таки календарне свято, а водночас і «лімінальний» ритуал, що вповні відповідає критеріям «обрядів переходу» ван Генепа. Відтак відпочинок цілком пасує до категорії «обрядів». (Та й взагалі, це моє дослідження, і я собі можу називати календарними святами все, що заманеться.)

У контексті розділових знаків (а ще я можу собі придумувати які завгодно метафори, так) літні канікули — це три крапки, що символізують плинність часу, щось невимовне, якусь паузу чи перерву в наративі, часто з присмаком таємниці та недосказаності. У тих трьох крапках мені завжди вчувався виразно лімінальний настрій. У літніх вакаціях й справді є щось межове: два-три тижні перерви — це час, проведений поза буденністю, особливий період, коли щоденні норми, приписи та обмеження послаблюються і ми аж відчуваємо, як виборсуємося з рутини. Ми вільні від роботи, школи та хатніх обов’язків — це час «свободи», відпочинку, це «час для себе». Ми кажемо так: «На відпочинку увесь час — твій».

Літня відпустка — це альтернативна реальність: якщо є змога, то ми їдемо кудись за кордон; ми інакше одягаємось; ми ласуємо іншою, особливою їжею, потураємо своїм бажанням («Та з’їж ще одне морозиво, ти ж у відпустці!»); ми поводимося інакше! На вакаціях англійці почуваються вільніше, вони відкритіші, більш спонтанні, не такі штивні і стримані. (Згідно з даними всенародного опитування, яке провели мої колеги з Дослідницького центру соціологічних студій, саме варіант «бути відкритішими» є одним із трійці найпопулярніших відповідей на питання, з чим асоціюється літо, а інші два такі: «паби з відкритою терасою» і «барбекю», які, як на те пішло, теж про те, як бути більш відкритими до спілкування.) Ми говоримо про відпустку як про час на «розслабитись», «повеселитись», «зняти напругу», «пуститись берега», «трошки подуріти». Ми навіть можемо заговорити до незнайомців! На більше, щоправда, англійці не здатні навіть у кресових станах.

Англійські відпустки, особливо літні, підпорядковуються тим самим правилам культурної ремісії, які діють в час свят та гулянок. Слово «відпустка», достоту як і слово «свято», наділене магією. Та культурна ремісія тут, як і в ситуації із святкуваннями, аж ніяк не означає неконтрольованої, бурхливої свободи всіх від усього, це радше врегульований підвид безчинства, вибіркова спонтанність, на час якої певні заборони можна переступити — у заздалегідь визначений спосіб, ясна річ.

Певне, що на вакаціях наша англійськість нікуди не щезає. І наші характерні риси теж нікуди не зникають: наша поведінка й надалі підпорядковується намертво вмонтованим правилам гумору, лукавства, скромності, класової зацикленості, чесної гри, «соціальної не-дужості» і т. д. Та ми трохи припіднімаємо забрало. Культурна ремісія на час відпустки якщо й не зцілює нас від соціальних недугів, то точно пом’якшує симптоми на час «ремісії».