Читаем Спостерігаючи за англійцями полностью

Певною мірою репутація автомобілів BMW стрімко скочується до того ж мерседесівського бізнес-іміджу. Однак, з нальотом молодої крові — ділка із Сіті, «яппі», що крутиться на біржі. «Ягуарам» теж дісталося трохи від слави вульгарних «ділків» — досить довго вони асоціювалися із заможними продавцями секонд-хендівських автівок, орендодавцями дешевеньких квартир десь в нетрях бідацьких районів, букмекерами і типами із сумнівною репутацією. Водночас «Ягуар» — це офіційне авто урядовців. З одного боку, це ніби й плюс — додає респектабельності, а з іншого — лише підмочує репутацію. Одначе, ні «Ягуар», ні «Ауді» не можуть бути класовими індикаторами — асоціації з ними нетривкі і розмиті. Якщо ви, бува, матимете охоту повторити мої наукові експерименти з виявлення класових сверблячок або ж вам просто подобається тортурувати непевних паночків з середнього класу, то беріть на озброєння тест «Мерседес».

Як прикрашати і доглядати за автівкою

Не лише марка авто викриває класову упередженість і підкреслює класову тривожність. Англійці на око визначають соціальний ранг ще й за виглядом та станом авто — все залежить від того, як ви за ним доглядаєте чи не доглядаєте.

Неписані класові правила догляду за автомобілем навіть більш промовисті за ті, що стосуються вибору самого авто. А все тому, що ми коримося їм мимоволі. Усі англійці знають, хоч і ніколи не визнають, що вибір автівки — це яскравий класовий індикатор. І нам добре відомо, хоч ми й прикидаємося дурниками, якому класу відповідає та чи інша марка автомобіля. Та багатьом невідомо, що стан та вигляд авто може транслювати ще потужніші класові сигнали, аніж марка автомобіля.

Наскільки чисте і блискуче або ж, навпаки, брудне і замурзане ваше авто? Є непохитне правило: чистесенька, виглянцована до блиску автівка — візитівка середнього класу (низів і серединки) і верхівки робочого класу, а бруднюще, занедбане авто — вищих класів, верхівки середнього класу і низів робочого класу (дуже часто ще й «неробочого» класу — безробітних, маргіналів та декласованих елементів суспільства). Інакше кажучи, брудні автівки мають представники найвищих або найнижчих щаблів соціальної драбини, а чисті — всі ті, хто посередині.

Та все не так просто. Першочерговим тут є не так вигляд та стан автіки, а те, як саме вона такою стала. Кожних вихідних миєте і поліруєте її власноруч — з благоговінням і любов’ю, припаркувавшись просто перед будинком, на вулиці? То ви майже стовідсотково належите до низів середнього або верхів робочого класу. Частенько їздите на мийку? Тоді ви або серединка, або низи середнього класу, з видами на клас вище (якщо ж ви верхівка середнього класу, то звичка їздити на мийку промовисто свідчить про походження з серединки середнього класу). Чи ви просто покладаєтесь на англійську погоду, щоб дощами змило сантиметровий наліт бруду? Ви їдете на мийку чи йдете по відро води аж коли вікна забрудняться по саме нікуди? Або коли люди почнуть виписувати графіті на запилюженому капоті? Якщо так, то ви або з вищих кіл[49], або з верхівки середнього класу, або з низів робочого класу чи маргінал.

Скидається на те, що з останнього правила не зовсім зрозуміло, хто належить до верхів, а хто — до маргінесів суспільства. Таки-так, з рівня занедбаності автівки складно зробити висновки, — тут потрібно покладатися на марку авта. На верхніх щаблях соціальної драбини будуть засмальцовані європейські автівки (якщо ж британські, то або повнопривідні «позашляховики», Міні, або якесь розкішне старе авто типу «Ягуара», «Бентлі» чи «Даймлера»); а на нижніх — якийсь іржавий тарантас британської, американської або японської марки.

Здебільшого ті самі розрізнювальні принципи можна застосувати і до інтер’єру авта. Ретельно прибране авто свідчить про приналежність до верхів робочого класу чи середняків, а засмічене всіляким непотребом — недогризками яблук, крихтами печива, зіжмаканими папірцями — певна ознака того, що власник знаходиться на самому вершечку або самому дні соціальної піраміди. У нагоді вам також стануть підказки та незначні деталі: якщо у вашій автівці не лише чистенько, а й піджак вивішений на спеціальному, заздалегідь продуманому виробниками гачечку, то ви точно з низів середнього класу, ну, може десь плентаєтеся в останніх рядах серединки. (Ніхто, окрім них, не вивісить костюм на гачечку, натомість його просто кидають на заднє сидіння.) Вішаєте піджак на спеціальному підплічнику, прилаштованому до маленького гачечка? Ну то ви точно з низів середнього класу. А якщо на підплічник ви вішаєте ще й ретельно випрасувану сорочку, — щоб переодягнутись перед «важливою зустріччю» — то ви виходець із робочого класу, який доріс до низів середнього класу. І ще й зі шкури пнетеся, щоб всім продемонструвати свій новий статус «білого комірця».

Перейти на страницу:

Похожие книги

Нет блага на войне
Нет блага на войне

«Тьмы низких истин мне дороже нас возвышающий обман…» Многие эпизоды Второй Мировой были описаны (или, напротив, преданы забвению) именно с этих позиций. С таким отношением к урокам трагического прошлого спорит известный историк Марк Солонин. В его новой книге речь идет именно о тех событиях, которые больше всего хотелось бы забыть: соучастии СССР в развязывании мировой войны, гибели сотен тысяч жителей блокадного Ленинграда, «Бабьем бунте» в Иванове 1941 года, бесчинствах Красной Армии на немецкой земле, преступлениях украинских фашистов…Автор не пытается описывать эти ужасы «добру и злу внимая равнодушно», но публицистическая страстность в изложении сочетается с неизменной документальной точностью фактов. Эта книга — для тех, кто не боится знать и думать, кто готов разделить со своей страной не только радость побед.

Марк Семёнович Солонин , Марк Солонин

История / Прочая документальная литература / Образование и наука / Документальное / Документальная литература