Не раз розумний жмуд Через смішну вигадку Зумів ошпетить люд,Убрав в блазенську шапку.Юрко на ярмарок збиравсьВести продать корову Да з жінкою єднавсь, Купить яку б обнову?Біда!.. Коровчина була непоказна: На неї й чорт не схоче подивиться.Як з рук таку зіпхнуть? Враг-дідько теє зна!Якось збагнув Юрко вмудриться; Поміркували з жінкой вдвох,Да взяв (щоб не давали ганьби) Розвів із кізяка якоїсь зеленой фарби,Да з голови до нігОкрасив коровчину;Да гарну ж нарядив! Накинувши ряднину, Повівся в ярмарокШвиденько якомога. Лиш вибравсь до яток,Де кілько оком глянь — колишеться шапок, Усатих пик, дівчат, очіпків, наміток;Як хвилі на Дніпрі край Січі на порогах, Веде — схопилась суматоха!Народ услідКишить, мов комашня, товпитьсяКорови поглядіть:Що гарная, мов чиж, да, як павич, сизиться. Взлізають на вози, ворота, на тини,На хати, на дзвониці;Весь люд мов іздурів: попи, жінки, паниХотять побачити зеленої, гарної биці.Усяк шага сулив,Коли б ізняв ряднину.Юрко за глузд узявся: цікавую здадчинуСховав у дядька в хлів;Такого к вечору з людей набрав шагів,Що вже б було купить запаску чи свитину. По городу всьому як є весь день і нічЛиш об корові річ;Недужії од неї хворобу забували. Няньки, щоб уночі приколихать ляльок,Геть пісню бабину покинули котокДа об зеленої корові вже співали.На другий день ізнов, занявся лиш світок, Народ з шагами в хлів, пре до Юрка юрмою, Як зграя галиччя, корови той глядіть.Да не дає покою, Нагодувать, поїть;Юрко ізнов велику силуНабрав шагів.Що сподіватися? Купити і волів?.. Схопились покупці міняти на кобилу,Дали придачі щось — взять думали бариш; Но та диковна річ для всіх була не нова, Корови не схотів ніхто дивиться більш — До вечора об ній ні слова.Нехай якая б річ химерна не була, Лиш новая — уже б народ з ума звела: Тоді не суйсь ніхто з розумною казаннюЛюдей учить.Годинці дай наспіть да міркуванню, Вона од навіженства уміє люд злічить.