Unknown

Для підсилення думки, політичного загострення, більш до­шкульної характеристики ідейного ворога Я. Галан звертається до крилатих літературних висловів, фольклорних джерел. Нерідко він викриває своїх противників, створює їх типи, як ми бачили, цитатами з їхніх же писань. Письменник вдається до сюжетного домислу, який не суперечить історичним фактам. До такого при­йому він звертається у фейлетоні «Божеські герці», характери­зуючи маячні плани Донцова і Маланюка. «Ось Дмитро Донцов у зовсім уже чорній сорочці на жовто-блакитному коні в’їжджає в жовто-блакитний Київ, а за ним жовто-блакитного війська со­рок мільйонів. Ось уже і святиня софійська, і назустріч щось криваве біжить: очі в крові, рот в крові, руки в рові і ножака в крові, і всі відразу впізнали — Малашок. А Маланюк до коня отамана припав і «благослови, владико» — гукнув. Тоді загули софійські дзвони, а владика солодкий запах крові почув, піною в роті зашумів і кровожадібно по-степовому заіржав...»

ЗЭ

Про цього піїта приречених Я. Галан писав в іншому фей­летоні — «Як співає канарок». У хвилини одвертості Маланюк якось признався, кому саме служив своєю музою: «А я тут на чужинних бруках, чужий — несу чужий тягар». Письменник пока­зав реакційність та аптинародність і його поезії, і донцовських наклепницьких «теорій» про український народ.

Важливою рисою памфлетів і фейлетонів Я. Галапа є їх до­кументальність, органічний зв’язок з сучасним суспільно-політич­ним і літературним життям Західної України. В них Я. Галан звертався до тем міжнародного життя, до політичних подій, що відбувались у панській Польщі. Письменник не раз перекону­вався, що в умовах жорстокої цензури дуже важко донести до широкого читача правду, і тоді він вдався до мови езопівської. Саме так написаний памфлет «Останпі роки Батагонії», хоча це не врятувало твір від конфіскації, а кримінальний суд кваліфі­кував його як такий, що «загрожує державній безпеці». На цьо­му творові особливо позначився вплив сатири М. Салтикова-Щед- ріна. Читачі розуміли, проти кого був спрямований викривальний пафос і гетсвське запитання: «Kennst du das Land?» («Ти знаєш край?..»), поставлене як епіграф до твору; країна Батагонія— Західна Україна, а кат Дон-Хозе Навісний — «остервенілий діду­ган» Пілсудськнй.

Всі памфлети, фейлетони, статті Я. Гадана, що з’являлись на сторінках «Вікон», кожного разу викликали злобну реакцію в на­ціоналістичному таборі Що письменник продовжував працювати у цих жанрах і після розгрому журналу, свідчать твори, які він публікував в інших легальних і нелегальних прогресивних ви­даннях. В журналі «Зеркало» (№ 2, 1935) з’являється його твір «Стаємо в ряди»; він за своїм викривальним змістом, спрямова­ним проти паліїв війни, по суті, продовжував вікнівський пам­флет «Ні, на Сході — ми» (1932), в якому висміюються заклики походу «на Київ», спроби залякати «червоною Москвою». Всьому цьому реакційному фронту, націоналістичній літературі, заявляє автор, протистоять пролетарські письменники, що своїм чесним пером поставили за мету боронити ідеї революції. Нагадуючи про Шевченків заповіт боротися за волю, кайдани порвати, Я. Га­лан пристрасно закликає ставати в ряди борців за визволення.

Під час перебування в Нижньому Березові письменник пра­цює над статтею «Гуцульщина», нотатки до якої поліція під час чергового обшуку конфіскувала. В публіцистичній творчості Я. Гадана воші мають принципово важливе значення, оскільки у них по-новому розкривається глибоке розуміння письменником тих соціальних процесів, конфліктів, що відбувались в роки

реакції на Західній Україні. Трудова людина мусить стати госпо­дарем свого життя. А для цього необхідно силою знищити кла­сову нерівність; «ніколи не засвітить сонце в твоє мале віконце — воно ж не влізеться у нього, моя Гуцульщино убога. Боротися з панами мусиш, брате, сам». Показуючи приреченість несправед- •півого буржуазного суспільства, письменник протиставляє йому бурхливий розвиток економіки і культури в Радянському Союзі.

В тон час як реакційна література зводила наклепи на нашу      •

країну, коли, як писав Маяковський, «газети соревнуются во весь рот, кто СССР получше обоврет», Я. Галан безстрашно піднімав голос на захист радянського народу, його літератури, мистецтва.

Необхідно звернути увагу ще иа таку важливу рису його публі­цистичної творчості, як утвердження ідей інтернаціоналізму, єдності у визвольній боротьбі. Ці мотиви особливо виразно прозву­чали в одній із статей Я. Гадана «Фашизм проти культури», в якій він знову говорив про загрозу нової війни, закли­кав згуртувати всі прогресивні сили, «без різниці національності й партійної приналежності». На звернення М. Горького до пра­цівників культури Заходу «З ким ви, майстри культури?» Я. Га­лан усією своєю творчістю стверджував, що він завжди був на передньому краї боротьби, у таборі друзів Радянського Союзу.