Unknown

Д’Ангієн. Ось як? Так ви мене купити задумали? Купити збанкротованого, слабовольного князика? Ну й га­разд! Ось вам моя відповідь! (Кидає папери у вогонь.)

Д і м у р і є. Божевільний!..

Д’Ангієн. Авжеж! Розуміється, божевільний. Так, геперале, від сьогодні я божевільний. Ви і не підходьте до мене. Скажіть своїм хлібодавцям та компаньйонам за Ла-Маншем *, що князь д’Ангієн з Конго збожеволів і відкидає їх ласку, а за волю Франції рішив боротись хоч би сам, та з відкритим шоломом. І не по-їхньому — по-розбишацькому, а відкрито й сміливо, як личить бо­жевільному лицареві. Досі я вважав вас людиною, поруч якої мені доведеться ще, може, іти в боротьбу. Та коли ви поставили справу так, коли ви за гроші та обіцянки забажали купити в мене мою душу та коли ось у цій кім­наті виявили усю гидь ваших намірів і гниль ваших пла­нів, я не можу відчувати до вас нічого іншого, крім пре­зирства. І не тільки до вас, генерале Дімуріє, а теж до тих, які замість високо та гордо нести білий прапор Бур­бонів, топчуть його в болото, хоч він їхнім предкам давав корону і славу. Я скінчив,— а ви самі знаєте, де двері.

Дімуріє з іронічною усмішкою глибоко кланяється. Чути силь­ний стукіт у вікно.

ЯВА IV

Ці ж, посланець.

Д’Апгієн підходить до вікна.

Голос з-за вікна. Ви князь д’Ангієн?

Д’ А н г і є н. Авжеж. Та чого це ви?

Голос. «Лілія — біла лілія».

Д’ А н г і є н. «Біла як сніг». Увійдіть — не стріне вас ніхто.

Виходить назустріч гостеві. Дімуріє споглядає в огонь. Вхо­дить посланець у широкому плащі і насуненому на очі

капелюсі, увесь перемоклий. За ним князь. На вид Діму­ріє гість відступає.

Д’ А н г і є н. Будьте спокійні! Це генерал Дімуріє. Чи ви маєте які папери?

Посланець. Ні, князю. Нема ніяких. Маю тільки успе поручения від Кадудаля повідомити вас, що ціла справа викрилася й корсіканець тріумфує.

Дімуріє. ІЦо? Невже ж?

Посланець. На жаль, так, генерале. Сумна, страш­на правда. Генерал Пішгрі Моро і граф Арман Поліпьяк арештовані. Усі ворота Парижа зайняті військовими сто­рожами. Є приказ кожного, хто ввійде через шанці до міс­та, арештувати. Кожного, хто вийде, стріляти на місці. Як ходять чутки, за вайіу голову, генерале, визначено наго­роду 100 000 франків.

Дімуріб. Ну, таке мені не першина. Та це їм так легко не вдасться.

Посланець. Корсіканець, генерале, має далекий зір і довгі кігті. Кадудаль звелів остерегти вас, князю, перед дальшим побутом у безпосередньому сусідстві французь­кого кордону. Є вістки, що Наполеон намагається за вся­ку ціну вас схопити. Прошу негайно знищити усі компро­метуючі папери.

Д’Ангієн(хитаючи головою). Вони вже знищені, будьте спокійні, кавалере! Та вам треба, мабуть, спочити. Будь ласка!