Читаем Unknown полностью

Посланець. Сердечна подяка, князю, та, на жаль, не можу скористати з вашої гостинності. Мені пора далі в дорогу. Ночуватиму в Бадені.

Д’ А и г і є н. Не затримую вас. Та це далека дорога. Особливо у таку погоду. Маріє!

Входить Марія.

Принесіть бургундського.

М а р і я. У цю мить, князю! (Виходить.)

Д і м у р і є. Хто зрадив, не знаєте?

Посланець. Невідомо поки що, генерале, та підо­зрівають, що хтось із провідників, бо викрили речі, про які знало небагато.

Входить Марія з пляшкою та чарками, ставить їх на стіл

і виходить. Д’Ангієн наливає.

Д’Ангієн. Випийте, кавалере, вино розігріває кров.

Посланець(швидко випиває). Спасибі, князю. Прощаю вас, благородні панове.

Д’ А н г і є н. Хай вас бог стереже!

Послапець виходить.

ЯВА V

Д’Апгієн, Дімуріе.

Д і м у р і є. Тепер ви знаєте, князю, що нам лишилось зробити...

Д’Ангієн. Нам? «Нас» вже нема, наші шляхи ро­зійшлися. «Ми» вже померли, генерале, вам би не слід про це забувати.

Д і м у р і є. Князю, не пора кепкувати. Я йду у свою гостиницю й негайно виїжджаю звідси. У моїй кареті

знайдеться місце й для вас. Ви повинні пегайно покинути Еттенгайм. Дружина ваша може поки що тут остати.

Д’ А н г і є н. Спасибі за ласку, генерале. Та я, бачи­те, не хочу няньки, хоча б вона була у генеральському однострої. Ви доволі вже опікувались мною, і тому про­хаю залишить мене моїй долі.

Д і м у р і є. Ваша доля, князю, е долею цілого дому Бурбонів, і честь Франції не дозволяє на те, щоби хто- небудь з членів цього дому попав у хижацькі кігті узур­патора. Це було б ганьбою, князю.

Д’Ангієн. Так? А може, все-таки благородніше зги­нути на рідній землі хоч би у підземних казематах, ніж у чужих на дарованому хлібі?

Д і м у р і є. Над цим треба вам було раніше задума­тися, князю.

Д’ А н г і є н. Ваша правда. Це мій найтяжчий гріх. Ось там мучиться єство, яке усе, що могло, посвятило для бідного вигнанця. Воно гине на очах, і це моя, тільки моя вина. Я за кохання відплатив їй найбільшою кривдою, яку можна заподіяти коханій жінці — забуттям. А все це тільки тому, що повірив у добру волю вовків. Генерале! на тигра вовків не висилають!

Д і м у р і є. Вас, князю, відай, теж не бракувало між цими вовками.

Д’ А н г і є н. Правда, генерале. Та досі я їх бачив у левиній шкурі, і за те, що ви скинули переді мною цю шкуру,— вам дяка. Це одно, за що можу вам бути справ­ді вдячний,генерале.

Д і м у р і є. Ви схвильовані, князю. А чому — я розу­мію більш, ніж вам здається. Та час не жде, нам дорога кожна хвилина.

Д’ А н г і є н. Не мені, добродію генерале. Я тепер маю час. Я маю нині аж забагато часу по саму вічність...

Чути гру Айлеса на чельо '.

Перейти на страницу:
Нет соединения с сервером, попробуйте зайти чуть позже