Unknown

Велика Вітчизняна війна перервала творчу роботу Я. Галана. Він тяжко пережив втрату своїх соратників і друзів — С. Тудора, О. Гаврилюка, що загинули в перший день війни. Письменник, який все своє життя віддав боротьбі проти ідеології фашизму, звичайно, не міг стояти осторонь у цей грізний час. Він подає заяву з проханням послати його на фронт. Через всі роки вій- _пи — роки тяжких випробувань — у своїй творчості Я. Галан про­ніс непохитну віру в перемогу над ворогом. «Переді мною дале­кий і невідомий, напевне ж, важкий шлях, але я вперто вірю в день нашої перемоги»,— записує він до свого щоденника 22 жовтня 1941 року.

Роки війни були особливо плідними в публіцистичній твор­чості письменника. Вій працює коментатором на радіостанції ім. Т. Г. Шевченка, кореспондентом газети «Радянська Україна», на прифронтовій радіостанції «Дніпро». В радіокоментарях, які він писав у відповідь на різні наклепи й фальсифікації гітлерів­ської пропаганди, Я. Галап показував безприкладний героїзм ра­дянських людей, викривав «новий порядок» на тимчасово окупо­ваних українських землях. Частина цих памфлетів і фейлетонів увійшла до збірки письменника «Фронт в ефірі» (Москва, 1943). В листі до М. О. Кроткової 15 вересня 1943 року він захоплено писав: «Робота моя славна, хороша, і я виконую її якнайкраще, з усім запалом мого неспокійного серця... Я дуже гордий, і я люблю цю бурю не заради самої бурі, а за те, що вона дала мені можливість повірити у себе, за те, що вона сповнила мене тією пристрастю, яка дозволить мені в роки спокою жити нею і творити діла, які, можливо, не зійдуть зі мною в могилу».

D листопаді 1945 року Я. Галап як спеціальний кореспондент газети «Радянська Україна» їде в Нюрнберг на судовий процес над головними німецькими воєнними злочинцями. На матеріалах процесу і під враженням баченого у повоєнній Європі він пише великий цикл памфлетів, що потім увійшли до прижиттєвих ви- Дапь творів письменника — «їх обличчя» і «Перед лицем фактів».

Тоді ж він створює багато антпватіканських памфлетів («З хрестом чи ножем», «Що таке унія», «Отець тьми і присні», «Годі», «Апостол зради» та ін.), пише драми «Під золотим орлом» і «Любов на світанні».

У червні 1949 року Я. Галан вступає до лав Комуністичної партії Радянського Союзу. Уряд високо оцінив його заслуги в га­лузі літератури — він був нагороджений двома орденами «Знак пошани», медаляміг, удостоєний (посмертно) Державної премії.

24 жовтня 1949 року у своєму робочому кабінеті у Львові Я. Галац трагічно загинув від рук буржуазно-націоналістичних убивць, підісланих Ватіканом.

В історію української літератури він увійшов як один із основоположників пролетарської літератури в Західній Україні, як талановитий драматург, прозаїк, публіцист, критик, як мужній художннк-комуніст. Нині в нашій республіці встановлена щорічна премія імені О. Я. Галана в галузі журналістики і публіцистики.

II

Драматургію Я. Галан завжди вважав своїм найулюбленішим родом творчості. Почавши з інсценізацій, він до останніх днів свого життя працював як драматург. В його літературній спад­щині збереглося вісім п’єс. Драма «Говорить Відень» (1934) не дійшла до нас. Не вдалося виявити і рукопис п’єси, над якою віп працював напередодні війни. Трагедія «Вожена Шрамек» за­лишилась незавершеною.

Шлях Галана-драматурга був особливо складним, нерівним, завжди пов’язаним з постійними шуканнями, успіхами й невда­чами. Зумовлені вони були і тими історичними обставинами, які склались на той час в літературному і театральному житті За­хідної України. Як писав Я. Галан на початку 30-х років, театри обслуговували тільки панівні класи, були розсадниками расизму та антирадянських наклепів. «Всі сливе театри в сучасній Поль­щі є або в безпосередній залежності від уряду чи магістрів, або становлять приватні підприємства, обраховані здебільшого на пуб­ліку, що має змогу вдовольнити жадобу зисків підприємця. І одні, і другі, звичайно, виконують своє класове завдання, вдовольняю­чи, з одного боку, смак і вимоги буржуазії, з другого боку, за­темнюючи класову свідомість широких мас» *.

В утвердженні нових естетичних ідеалів, у вихованні класо­вої свідомості Я. Галан особливо великого значення надавав дра- ¹⁰

матургії, пам’ятаючи горьківську думку про те, що з усіх родів ттожньої словесної творчості саме вона має найбільший вплив людські думки й емоції. В оволодінні специфікою творення сценічного образу позитивного героя Я. Галан спирався на досвід радянської драматургії, яка в боротьбі з шкідливими теоріями, ухилами утверджувалась на позиціях соціалістичного реалізму.