Unknown

Потім прийшло протверезіння: раніше, звичайно, ніж у Берліні. Не залишились вірними Гітлерові навіть ті віденські наймички, яким колишній пожирач їхніх сер­дець і шницелів дозволив у свій час спеціальним декре­том народжувати позашлюбних дітей під оком хлібо­давців.

Коли в додаток лиха впали на Вінер Нойштат * і пе­редмістя Відня перші американські бомби, а Червона Ар­мія в переможному марші досягла сусідньої з Австрією країни паприки *, віденці визнали, що наступив «особли­вий момент», після чого відмовили в лояльності облудно­му пророкові з Берхтесгадена *.

Розпочалося з нарікань у чергах, а закінчилось висту­пом проти гітлерівських посіпак, виступом, увінчаним повстанням сил австрійського руху опору в квітні ц[ього] РІоку], коли Бальдур фон Шірах одержав від австрійців за вчинені їм «добродійства» солідну плату — п’ять куль в Живіт.

НОВІ ЛЮДИ — НОВІ ПІСНІ

Уряд Рсннсра * опирається на коаліцію з трьох пар­тій: соціал-демократичної і народної (раніше: христиан- сько-соціальної). Творять вони тісний демократичний блок, що представляє інтереси найширших мас міста і села. Ядром і авангардом блоку являються колишні шуц бундівці *, колишні в’язні гітлерівських концентраційних таборів, учасники квітневого повстання.

Перед цією коаліцією стоять серйозні завдання. Най­важливіші з них можна сьогодні об’єднати в трьох пунк­тах: забезпечення населення продовольством, врегулю­вання житлової проблеми та ліквідація нацистських елементів в управліннях та господарському апараті.

Найбільше труднощів викликає продовольча проблема, якщо зважити на те, що сама Австрія лише в невеликій мірі може задовольнити потреби свого населення. Неста­ча робочих рук в селі, а також тяглової сили ще більше ускладнює ситуацію.

Про гостроту житлової кризи свідчить факт, що сто­личне місто Відень нараховувало ще кілька тижнів тому 35 тисяч бездомних. Вирішенню цієї справи допомогла у великій мірі втеча послідовників Гітлера. Першість в одержанні житла надається колишнім в’язням гітлерів­ських концтаборів та їх родинам.

Відбувається енергійна чистка управлінь та установ. І тут існують великі труднощі, адже Бальдур ставив сво­їх людей не лише на керівні посади. Після чистки, про­веденої у віденському житловому бюро, з 548 службовців залишилось лише 250. Роботи залишається ще, однак, багато: про це свідчать розклеєні на стінах відозви уряду, що закликають населення до боротьби з нацистськими са­ботажниками і диверсантами, які в останній час посили­ли свою діяльність.

УРА! ЖИВЕМО!

Багато праці вкладено у відбудову. Відень вже досить давно має воду і світло, курсують трамваї, працює метро, функціонує вже навіть залізнична до Бадена *. За віднос­но короткий час прибрано з вулиць розвалини, місцева влада приступила до ремонту зруйнованих будинків.

Після визволення Австрії перед її населенням поста­ло ще одне питання: що робити з землею і фабриками, власники яких гітлерівці, що втекли разом з німцями. І3ідповід^ь на це питання дали терміново створені ради робітників та селян, які взяли на себе тимчасове керівни­цтво залишеними маєтками та підприємствами.

У Відні був урочисто відкритий великий торговель­ний дім «Гернгрос», який мало що не став жертвою гіт­лерівських підпалювачів. Зруйнування будинку не до­пустила самоохорона, що складалася з працівників під­приємства, переважно дівчат.

Відновив свою діяльність державний суд. На першому його засіданні державний підсекретар доктор Шеффене- гер оголосив декрет уряду, згідно з яким поновлено ді­яльність суду присяжних.

СЕРЦЕ ВІДНЯ Б’ЄТЬСЯ В ТАКТ ВАЛЬСУ

Одне тільки, що дозволяє у Відні па хвилину забути про трагедію минулого — бурхливе, як і в давні часи, мистецьке життя. Працює опера, працюють всі театри, які мають приміщення. З оперних афіш не сходить «Ве­сілля Фігаро» Моцарта. В народному театрі відновили Грільпарцера * «Хвилі моря і кохання». Відкрили свої двері десять кабаре і театриків-рев’ю.

Немає також вечора, коли б зал концертного дому світився б пусткою. Останнім часом з успіхом там висту­пала група українських радянських співаків та музи­кантів.

Кожної неділі яскраві афіші оголошують вечори пісні і танців. То готель «Вімбергер» організовує в себе «Веселий віденський вечір» за участю старого віденського капель­мейстера Пфлєгера, то дирекція «Метрополю» повідом­ляє про великий концерт народної музики.

Кав’ярні, відомі віденські кав’ярні, переповнені. В них багатолюдно, шумно і весело. Ці люди дійсно вміють і люблять розважатися. Та й справді. Найгірше минуло, життя йде вгору в такт популярних як ще ніколи вальсів Иоганна Штрауса.

12 Я. Галан, т, і

353

БУДЕ ДОБРЕ