Unknown

Конечно, это вовсе не означает, что на земле, очищен­ной сегодня от «Грин кросс» и «Фрайес Дойчлянд», не вырастут завтра свежие грибы фашизма, опасность его регенерации будет существовать до тех пор, пока суще­ствует капитализм. Краткая история карьеры Гайнца Штайнберга показывает другое: общность методов и це­лей всех нацистов без исключения.

Когда Гайнц Штайнберг вызывал в своих листовках духа «третьей войны», единственного духа, способного снова поставить на ноги «Великую Германию»,— того самого спасительного духа на помощь и по сегодняшний

день призывали и призывают нацисты вассального типа — эпсезовцы, усташи ♦, дегрелевцы ♦, бандеровцы.

И те, и другие, и третьи теми же самыми способами пытаются достигнуть той же самой цели: царства фашиз­ма — четвертой империи *. Рецидивисты нацизма подни­мают голову. Против этого имеется один лишь способ: как можно скорее укоротить их на эту голову.

ОБЕРЕЖНО З МЕРЦЯМИ

На могилі одного філософа, відомого своїм скептициз­мом, дотепні приятелі небіжчика поставили пам’ятник з написом: «Мені здається, що я помер».

Така ж невинна профанація повторилась і в наші часи, але цього разу характер її був менш невинний. Приятелі і слуги імперіалістичної, загарбницької Німеччини вмі­стили на її гробниці слова: «Нехай їм здається, що ми померли».

Правда, цей напис був старанно зашифрований, а ключ до шифру переховується у потайних сейфах не поміт­них поки що будівничих четвертого рейху. І все ж шифр розгадано вже досить давно, напис прочитано, а плани наступників Гітлера демасковано. Потрібно тільки зроби­ти з цього практичні висновки.

Після першої світової війни німецький генеральний штаб зник з газетних шпальт. Генерали розбитої армії Білюся * рідко показувались па очі, і деяким легковажним людям здавалося, що иевдахи-завойовиики вже примири­лись зі своєю долею.

Але факти незабаром виявили дещо цілком протилеж­не: вже на другий день після капітуляції генерали Вей- марської республіки * заходились опрацьовувати плани нової, другої війни.

Та й то по лише плани стратегічні. Німецькі кандида­ти па світове панування дотримувались настанови прус- ських мілітаристів кіпця минулого століття, яка і надалі залишається провідною зіркою для їхніх нинішніх колег.

Увесь сенс її полягає у тому, що німці зуміють під­корити собі світ внаслідок тривалого періоду воєн, при­чому ці війни потрібно провадити так, щоб навіть мож­лива поразка була кроком вперед до... перемоги.

Вивчаючи хід і наслідки першої світової війни, вей- марскі «республіканці» — генерали особливо цікавилися втратами, які понесли противники Німеччини. Законспі­рована армія статистів працювала вдень і вночі, звіду­сіль збираючи цифри, цифри і ще раз цифри. Одні дані говорили про те, скільки солдатів і офіцерів противника полягло від німецьких куль, інші відтворювали шкоду, заподіяну його економічному потенціалові німецькими снарядами, бомбами і торпедами, реквізиціями, сабота­жем. Потім спеціалісти з узагальнень робили висновки, а фабриканти смерті в наукових лабораторіях готували для генералів нові, вдосконалені рецепти...

Саме тому, коли 3 вереспя 1939 року німецько-фран­цузький флірт закінчився оголошенням війни, Гітлер мав перед собою цифри, котрі мали його заохочувати: на цей раз Франція могла додатково мобілізувати всього 450 тис. чоловік замість 750 тис. у 1914 р. Тактика вогню і меча була виправдана в очах Гітлера: залишилося тільки поча­ти застосовувати її від сьогодні в ширших, незрівнянно ширших масштабах.

Як відомо, Гітлер залишався вірним цій тактиці до останку. Однак уже у вересні 1939 року панове з його ге­нерального штабу дійшли до сумного висновку про те, що богиня перемоги Піке і на цей раз відвернулася від своїх німецьких залицяльників. Остаточно в цьому їх переко­нав Сталінград. А відтак у німецькому логовищі почи­нають відбуватися речі, які не мали прецеденту в історії воєн. Генерали приречених на загибель армій і далі ве­дуть війну, щоб якнайдовше утриматися на окупованих територіях і, руйнуючи їх, знищуючи людей, створити як- найвигідпіші позиції для Німеччини в... наступній «тре­тій війні».