Unknown

Генерал Штюльпнагель * одержує відповідальне завдан­ня: під акомпонемент канонади другої світової війни він буде готувати — третю. Незабаром після сталінградської катастрофи він пише до свого фюрера рапорт такого змісту: «Поразка в другій світовій війні матиме тимчасо­вий характер, тому що нам вдалося знищити наших сусі­дів у біологічному та економічному відношеннях. У га­лузі демографії та економіки ми маємо більшу перевагу, ніж у 1939 р. Остаточна перемога прийде фазами, причо­му кожна фаза приноситиме нам більший потенціал, ніж нашим ворогам. Ми біологічно виснажили два покоління наших противників, крім того, ми зруйнували також їхню промисловість. Водночас ми нагромадили в країні вели­чезні багатства, здобуті (читай: награбовані.— Я. Г.) на війні. За 25 років наше становище буде кращим, ніж в 1939 р. Ми не повинні боятися важких наслідків миру, бо наші противники ведуть боротьбу між собою. Вони добре знають, що формула 1920 року: «Платитимуть нім­ці» _ позбавлена сенсу. Ми дамо їм певну кількість ро­бітничих бригад, відбудуємо деякі установи. Ми повинні вже тепер готувати список підприємств, які вмістимо в безпечному місці, а ворогові скажемо, що вони загинули під час бомбардувань».

Наведеної цитати досить, щоб познайомити читача з програмою Штюльпнагеля. Останні події, а особливо крутійство Бірнса * та Бевіна * на Паризькій мирній кон­ференції * показали, що надії Штюльпнагеля не були без­підставними.

Далі гітлерівський генерал наводить цифри, від яких віє жахом: «Друга світова війна була для нас нічим ін­шим, як втраченим військовим шансом, однак після цієї війни залишиться 7 німців на 3 французи, в той час як після першої світової війни було 7 німців на 4 французи. Перед війною було 7 німців на 1 чеха, а нині їх припадає 10 па одного чеха. Раніше припадало 99 німців на 1 єврея, а тепер ця пропорція змінилася на 100 : 0».

Цій ідеї винищення цілих народів служив весь ні­мецький генералітет. Биті на фронтах фельдмаршали спрямували всю свою енергію па винищення мирного на­селення окупованих територій, заохочуючи до цієї «мокрої роботи» увесь свій офіцерський корпус.

Почалося масовим винищенням євреїв. Чому саме єв­реїв? Тому що саме ця народність була найменш числен­на, до того ж розсіяна по всій Європі, а це полегшувало розправу. Однак це був лише вступ, пекельний експери­мент, за допомогою якого нацисти випробовували найно­віші механізовані засоби масових вбивств.

Після винищення євреїв черга дійшла до поляків та інших слов’янських народів. Протягом п’яти з половиною років окупації загинуло майже стільки ж поляків, як і євреїв. За наказом Гітлера до 1950 року над Польщею повинна була опуститися завіса смерті. За якийсь час вона б огорнула Чехословаччину, Україну, Росію, Біло­русію...

Чим ближче було до кінця війни і поразки, тим швид­ше поспішали німці. Гіммлери і мюллери, кейтелі і ка- наріси мобілізували своїх «саудів» з «місцевих» *. Усташі одержали термінове завдання вирізати сербів, банде­рівці — поляків, епзесівці — українців. Закрутилися ве­ликі й малі коліщатка смертоносної машини пангерма­нізму.

Таке «біологічне виснаження» пепімецькпх народів провели не тільки есесівці — кати Освепціма, Майдапека і Треблінки, а й допоміжна поліція Гітлера на зразок українських націоналістів. Адже кожний «рейхміністр», кожен «рейхкомісар» і кожен «губернатор» у рамках своєї компетенції впроваджував у життя гасло фон Рун- штедта: «Німецький народ повинен бути вдвічі числен­ніший, ніж народи, що межують з ним».

Одним із засобів поступового ослаблення народів було зменшепня до мінімуму норми харчування. Внаслідок таких заходів протягом перших трьох років окупації на­селення Франції зменшилося на 2 мільйони чоловік, або на 5 процентів. Цю політику найкраще ілюструє той факт, що на початку 1943 року в містах Франції діти важили на 25—40% менше, ніж перед війною.

Коли німці вивозили з окупованих територій білих не­вільників, то вони хотіли в такий спосіб не тільки зміцни­ти свою військову машину. Не можна забувати, що 12 мільйонів відірваних від своїх народів молодих здоро­вих чоловіків і жінок, відірваних протягом 4—6 років, то теж 12, щонайменше 12 мільйонів ненароджених дітей... Прагнучи зменшити і без того незначний приріст населен­ня у Франції, гітлерівці, незважаючи на угоду з Петеном, не звільнили жодного процента французьких військовопо­лонених.

Але це ще не все. Натхненні перспективою перетво­рити ненімецьку частину нашого континенту на загаль­не кладовище народів, поважні німецькі вчені з довго­літнім науковим стажем невтомно, з бенедиктинським тер­пінням досліджували тропічну рослину діффепбахія ♦, намагаючись видобути з неї антивітамін «Е», невелика Доза якого, введена в організм людини, повинна була викликати невиліковну імпотенцію.