Unknown

Ці два роки були для нас роками тяжкого іспиту. Але ми його здали; український народ показав себе насправді гідним звання великого народу. І сьогодні, коли караюча рука помсти вже піднімається над головою німецького варвара для останнього смертельного удару, цей народ має право сказати: я зробив усе, що міг, для України, для братніх народів, для всіх уярмлених братів і сестер моїх по той бік кордонів, і разом з ними я доведу цю справу до кінця.

Два роки тому окупанти вимовляли слово «Україна» і облизувались. Сьогодні вже вони говорять його пошепки. Доведімо ж цю справу до кінця, щоб вони взагалі пере­стали його вимовляти, щоб вони замовкли навіки.

ПОЛЬЩА БОРЕТЕСЯ

ЇХ НЕМАЄ В ЖИВИХ

Коли минулого року німці опублікували наслідки про­веденого ними перепису населення в так званому Поль­ському генерал-губернаторстві, то виявилось, що з 18 мільйонів чоловік, які населяли цю територію в 1939 році, залишилось на 1 березня 1943 року тільки 14 800 тисяч чоловік. Інакше кажучи, зникло понад З мільйони чоловік. У цій кошмарній цифрі не враховано жителів генерал-губернаторства, висланих гітлерівцями на каторжні роботи до Німеччини. Крім того, в цю цифру «зниклого» населення не включено 2600 тисяч польських євреїв, винищених гітлерівськими катами. Цих мінімум 5800 тисяч чоловік просто немає, бо їх немає в живих. Ці 5800 тисяч чоловік або винищені німецькими людо­жерами, або загинули голодною смертю.

Найбільш витончені методи масових убивств застосо­вані в Польщі гітлерівськими бандитами. Убивці з Ба­б’ячого Яру * встигли в Польщі ще раніш застосувати ці самі катівські «здібності» й досвід. Німці з кулеметів роз­стрілювали населення цілих сіл у Любленській окрузі, вони вбивали сотні польських дітей у Ломжі, кидаючи в них ручні гранати. Вони спалювали й спалюють людей живцем у таборі смерті в Освенцімі, морять їх отруйними газами в концтаборі в Треблінці та Майданці. Вони їх втоптують у болота в Собіборі.

ВОДА НА МЛИН ГІТЛЕРА

Ненависть до гітлерівських окупантів і загальний опір яімцям зростає день у день. Не дають наслідків і гітле­рівські спроби нацькувати поляків на українців і, навпа­ки, незважаючи на те, що в цьому німцям ретельно

допомагають як польські агенти Соснковського і Рачкевича, так і українсько-німецькі фашисти типу Бандери, Мель­ника та Бульби. Польська реакція з табору Соснковського і Рачкевича продовжує, як відомо, божевільну політику Ридза й Бека, що свого часу привела Польщу до ката­строфи. Ці пани й нині ллють воду на млин німецьких окупантів. Тремтячи за величезні латифундії Любомиреь- ких, Сапєг, Радзивілів і Гугтен-Чапських, агенти лон­донського емігрантського польського уряду ведуть безпе­рервне антирадянське цькування. Намагаються всякими способами розпалити братовбивчу боротьбу між поляками і українцями, білорусами, литовцями. З властивою їм «ве­ликодержавною» пихою ці банкроти не припиняють, про­те, голосних розмов про «Велику Річ Посполиту» *. Кіль­ка тижнів тому радіостанція емігрантського уряду «Світ» повчала українців, які проживають у західних областях України, що їхнє майбутнє — лише в межах польської «Речі Посполитої». Загони військової організації Сосн­ковського, так званої ТАП (таємна польська армія), діють під проводом гестапо, влаштовуючи на Волині наскоки на українські села у відповідь на різню поляків, влаш­товану в польських селах бульбівцями та бандерівцями за вказівками гестапо. Вся авантюрницька діяльність польської реакції керована на те, щоб зберегти й уряту­вати привілеї поміщиків, навіть за рахунок вічного за­кабаления польського народу під ярмом німецьких оку­пантів.

ПОЛЯКИ НЕ САМОТНІ

Однак ані терор, ані маневри німецьких окупантів, ані злочинницька діяльність агентів Соснковського й Рач­кевича не спроможні й, навпаки, безсилі звести польсь­кий народ з того шляху антинімецької боротьби, яким він іде. Ця боротьба, що триває вже п’ятий рік, набирає все ширшого розмаху, сили й гостроти.

Коли Червона Армія завдала своїх перших нищівних ударів гітлерівським ордам, у Польщі почав розвиватися партизанський рух. Поляки побачили, що вони не самот­ні, що на сході вопи мають могутнього союзника, який своєю боротьбою прокладає їм шлях до визволення. З того часу всупереч закликам емігрантського уряду, що пропо- 252

відує пасивне очікування, в Польщі почала пожвавлюва­тись активна боротьба з німецькими окупантами. В огні цієї боротьби зросла передова збройна організація поль­ських народних мас — «Народна гвардія», виникли ство­рені за її прикладом у польському селі селянські ба­тальйони, утворився ряд інших збройних організацій, які стали на шлях активного опору гітлерівським загарбни­кам.

МЕЧ НАРОДУ