Вигнання в рай (СИ)

- То ход╕мо з╕ мною, - кивнув запрошувально Гриня головою й п╕шов за будинок, несучи п╕столет в руц╕.

"Що це, - подумалося на мить Серг╕╓в╕, - пастка задля спроби якось помститися? Але як помститись?". Вт╕м, це був лише митт╓вий сумн╕в. Як би там не було, навряд чи Гриня став би так вже ризикувати, намагаючись серйозно помститися через вчорашн╕й др╕б"язковий ╕нцидент такому потр╕бному для Федорчука гостев╕, як Серг╕й. Та й врешт╕, щоб там не було, а Серг╕й в сво╓му житт╕ перебував уже в усяких пригодах ╕ дасть соб╕ раду в як╕й завгодно ситуац╕╖, тим паче ж те, що станеться, не буде для нього неспод╕ванкою - ╕ в╕н упевнено рушив усл╕д за Гринею, намагаючись його наздогнати.

Гриня ж, об╕йшовши будинок, п╕д╕йшов до одн╕╓╖ з буд╕вель, що знаходилися за багатоповерховим ма╓тком Федорчука. Гриня в╕дчинив масивн╕ двер╕ й, махнувши, запрошуючи рукою, ув╕йшов досередини. Серг╕й, насл╕дуючи його, теж ув╕йшов до середини буд╕вл╕ й став усл╕д Грин╕ спускатися сходами вниз. Це виявилося чимось на зразок величезного льоху. Вони, спустившись, пройшли ще трохи осв╕тленим коридором цього величезного п╕дземелля й п╕д╕йшли до великих броньованих дверей. Гриня набрав код ╕ в╕дчинив ц╕ двер╕. Вони опинилися у величезному стр╕лецькому тир╕, де вже вправлялися в стр╕льб╕ дек╕лька чолов╕к. Серг╕й же з╕ сво╖м супров╕дником п╕д╕йшли до одн╕╓╖ з н╕ш для стр╕льби, й Гриня, не довго думаючи, без н╕яко╖ п╕дготовки вийняв св╕й п╕столет ╕ вистр╕лив по м╕шен╕.

- Що ж, не погано, - промовив Гриня, коли п╕сля постр╕лу подивився на м╕шень через спец╕альний оптичний пристр╕й, а пот╕м надав можлив╕сть подивитися на м╕шень ╕ Серг╕╓в╕.

Серг╕й же, й соб╕ поглянувши через оптичний пристр╕й на м╕шень, ствердно похитав головою, засв╕дчуючи тим самим, що постр╕л ╕ справд╕ був непоганим: Гриня вразив м╕шень майже в "десятку" - майже, тому що отв╕р в╕д кул╕ був все ж не в самому центр╕ м╕шен╕, а трохи справа, майже на меж╕ м╕ж "дев"яткою" й "десяткою".

Пот╕м Гриня запропонував Серг╕╓в╕ св╕й п╕столет. Серг╕й узяв зброю й теж без всяко╖ п╕дготовки, а просто повернувшись лицем до м╕шен╕ ╕ взявши п╕столет обома руками, оск╕льки той був досить масивним, вистр╕лив по м╕шен╕ дек╕лька раз╕в - зброя була й справд╕ дуже потужною, про що можна було судити з сильно╖ в╕ддач╕. Серг╕й в╕ддав зброю в руки ╖╖ власника й нав╕ть не став дивитися на результат сво╖х постр╕л╕в сам, а лише кивнув головою сво╓му в╕зав╕, надаючи йому право перев╕рки цих результат╕в. Гриня ж, поблажливо посм╕хнувшись на таке, схилився до оптичного приладу, й поблажлива посм╕шка раптом з╕йшла з його обличчя - вс╕ отвори в╕д Серг╕╓вих постр╕л╕в були розташован╕ правильним колом, в сам╕с╕нькому центр╕ якого був отв╕р в╕д постр╕лу, зробленого Гринею.

- Що ж, - розв╕в руками Гриня, - н╕чого не скажеш, майстер - ╓ майстер, це в╕дразу видно. Де служив, якщо не секрет?

- Не секрет, Афган╕стан, ДШБ.

- Тод╕ все зрозум╕ло, от т╕льки не зрозум╕ло, - Гриня здивовано пересмикнув плечима, - чому художник?

- Така доля. Так карта лягла, - пояснив в╕н, щоб Грин╕ було зрозум╕л╕ше.

- Карту завжди можна переграти. А от, наприклад, - Гриня зм╕ряв Серг╕я поглядом з н╕г до голови, - в як╕йсь охоронн╕й структур╕, та хоч би ╕ в нашого Федорчука в служб╕ безпеки, ти виглядав би набагато краще й був би, як кажуть, завжди в шоколад╕ - це тоб╕ не те, що якийсь там непевний шматок художнього хл╕ба. Н╕, я не жартую, хочеш я й справд╕ поговорю про тебе з Федорчуком. Будеш, як сир в масл╕. Та й Федорчук не пошкоду╓ - так╕ проф╕, як ти, на дороз╕ не валяються. Давай, не вагайся, - все з б╕льшим ентуз╕азмом наполягав в╕н.

- Та н╕, вибач. Доля - ╓ доля, й перегравати карту - це доля здеб╕льшого шулерська. А бути в шоколад╕ - це й взагал╕ не доля, а зовс╕м навпаки.

- Що ж, все зрозум╕ло, - невесело п╕дсумував Гриня, - а жаль. ╤ все ж, не забувай, май на уваз╕, моя пропозиц╕я завжди в сил╕, хто його зна╓, як ще повернеться доля. А поки що на, волод╕й, - вже з весел╕шим виразом на обличч╕ простягнув в╕н св╕й п╕столет, який тримав за ствол рук╕в"ям до Серг╕я. - Бери, бери, - п╕дбадьорив в╕н Серг╕я, побачивши його розгублен╕сть.

- Тобто, я не зовс╕м тебе розум╕ю. Ти що, хочеш подарувати мен╕ св╕й п╕столет.

- Звичайно, а що тут розум╕ти.

- Припустимо, я зрозум╕ю, але як це зрозум╕ють, наприклад, правоохоронн╕ органи?