Вигнання в рай (СИ)

- Так, от, Серг╕ю, щодо того, що треба тоб╕, як ти сам казав, тут навколо озирнутися, оглянути, так би мовити, околиц╕, - Санько нав╕ть описав рукою коло, - так це ти правильно придумав. Це й справд╕ треба. Пройдись, оглянься, у нас тут все таке ц╕каве, таке ╕сторичне. Через наш╕ м╕сця проходив ще цар Петро Перший п╕сля велико╖ перемоги п╕д Полтавою, пот╕м нашими м╕сцями про╖жджала цариця Катерина Велика, коли оглядала п╕вденн╕ околиц╕ сво╓╖ велико╖ ╕мпер╕╖ - ╖╖ тут у нас дуже, дуже врочисто зустр╕чали, а ще нашими м╕сцями якось про╖здив цар Микола, що ╖хав у карет╕, й карета з царем отут зовс╕м недалеко зв╕дси перекинулась ╕ впала в р╕вчак, але цар, як на диво, залишився живий, тод╕ царя пересадили на коня, а цар ╕ з коня теж упав, але зовс╕м не ушкодився - так ото й в╕дбулося тод╕ чудод╓йственно╓ спасен╕╓, - п╕днявши праву руку догори, промовив тоном старозав╕тного б╕бл╕йного пророка Санько.

- А може, то була кобила? - споглядаючи цю сцену, не втримався в╕д жарту Серг╕й.

- Яка кобила?

- Я маю на уваз╕, що, можливо, царя тод╕ пересадили не на коня, а на кобилу, то в такому раз╕ виходить, що й упав тод╕ в╕н не з коня, а з кобили, - в тому ж жарт╕вливому дус╕ розтлумачив Серг╕й.

- Можливо, можливо й так, - ц╕лком серйозно, нав╕ть аж задумавшись над словами Серг╕я, в╕дпов╕в Санько, зовс╕м не в╕дчувши жарт╕вливого п╕дтексту, оск╕льки, мабуть, не уявляв соб╕ нав╕ть можливост╕ кепкування з таких священних под╕й як, наприклад, пад╕ння рос╕йського царя з кобили. - Але ж факт у тому, що Бог урятував свого помазанця. Я нав╕ть пропоную на цьому м╕сц╕ поставити пам"ятник, можливо нав╕ть капличку, а поряд викопати криницю з чудод╕йною водою, адже ж вода на м╕сц╕ дивовижного порятунку самого царя не може бути не чудод╕йною. Пот╕м до нашого святого чудод╕йного джерела потягнуться паломники, щоб нав╕дати ц╕ освячен╕ Божим провид╕нням м╕сця й оздоровитися чудесною водою. Звичайно, як би нам цього хот╕лося, чи не хот╕лося, але для п╕дтримання всього цього комплексу в належному стан╕ нам доведеться таки брати якусь дещицю з паломник╕в, але я думаю, ми не будемо брати так╕ вже велик╕ грош╕, я думаю, - примружив Санько л╕ве око, п╕драховуючи майбутн╕ прибутки, - гривеньок по п"ятдесят нормально буде. Ясна р╕ч, що тод╕ й ╕з-за кордону потягнуться до нас люди - тод╕ й валютою можна буде брати... - туманом солодких над╕й заволокло замр╕яний погляд Санька.

- Я розум╕ю, що, можливо, тут колись з"являлися й рос╕йськ╕ цар╕, - повернув Серг╕й батюшку Санька ╕з захмарност╕ його солодких мр╕й до реальност╕, - але ж, що б там не було, а живемо ми таки в Укра╖н╕. ╤ якби, наприклад, я сам обирав м╕сця, як╕ я хот╕в би в╕дв╕дати, то перш за все я хот╕в би в╕дв╕дати т╕ м╕сця, як╕ пов"язан╕ з ╕стор╕╓ю само╖ таки Укра╖ни, а таких м╕сць, мабуть, тут не мало. Адже Укра╖на ц╕кава саме тими под╕ями, як╕ символ╕зують Укра╖ну, а не под╕ями, що пов"язан╕ з ╕стор╕╓ю держав, околицями яких колись була Укра╖на - чи це Рос╕я, чи Польща: нехай Рос╕я й Польща прославляють свою ╕стор╕ю, ми ж повинн╕ прославляти свою. А прославляти нам так╕ под╕╖, як перемога Рос╕╖ в Полтавськ╕й битв╕, в результат╕ яко╖ Укра╖на остаточно впала в нещадиме рабство - це просто святотатство. Адже ж про народ Укра╖ни в склад╕ Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖, як ╕ про всякий ╕нший народ в склад╕ всяко╖ ╕ншо╖ ╕мпер╕╖, вже все було якнайдокладн╕ше викладено ще в Б╕бл╕╖, в Старому Запов╕т╕, в розпов╕д╕ про долю ╓врейського народу в склад╕ ╢гипетсько╖ ╕мпер╕╖ - там все й описано, бо, як сказано в т╕й же Б╕бл╕╖ в Екклез╕аста, нема╓ н╕чого нового в цьому св╕т╕.

- Як це? - в╕д розгублення вираз обличчя Санька став нагадувати вираз обличчя його охоронця Грицька. - Рос╕яни, укра╖нц╕ й б╕лоруси - це ж три╓диний народ.

- Я б у такому раз╕ надав перевагу двохсот"╓диному народу планети Земля, - чи то жартома, чи то всерйоз сказав Серг╕й. - А поки такого нема╓, то кожен народ ╓диний ╕ неповторний у с╕м"╖ народ╕в. Укра╖на ж, в решт╕ решт, незалежна держава.

- Так, але... - Санько явно не оч╕кував на такий поворот розмови. - Але ж ми слов"яни..

- ╤ поляки, й чехи, й болгари теж слов"яни.

- Ти що, западенець? - звернувся Санько до останнього й остаточного аргументу, який, на його думку, ставив ус╕ крапки над "╕", ╕ в його очах почали проявлятися проблиски п╕дозри й ворожост╕.

- Тобто, як це - западенець, що це означа╓? - не зрозум╕в Серг╕й. - Западенець - мабуть, в╕д слова "западати", але я, наче, н╕куди поки що не западав.

- А-а-а! Жарту╓ш! Знуща╓шся? Все ти прекрасно розум╕╓ш! Западенець - зах╕дник, - р╕вновага п╕дозри й ворожост╕ в очах Санька все б╕льше порушувалась на користь ворожост╕. - Ти що, бандер╕вець?!