Мовні ґрати

Круглясті могили, внизу.
В чотиритактнім поступі року на
стрімчаках доокола.

Лави, базальт, світлосерцем

розтоплені брили каміння.
Туф крем'янистий,
де для нас народилося світло, ще
до нашого подиху.

Оливкова зелень, морем наснажена

недоступна година. Звернене до
середини, сіре,
камінне сідло, на ньому,
ґудзувате, обвуглене
звірине чоло з променистою зіркою.

V

EIN AUGE, OFFEN

Stunden, maifarben, kühl.
Das nicht mehr zu Nennende, heiß,
hörbar im Mund.

Niemandes Stimme, wieder.

Schmerzende Augapfeltiefe:

das Lid
steht nicht im Wege, die Wimper
zählt nicht, was eintritt.

Die Träne, halb,

die schärfere Linse, beweglich,
holt dir die Bilder.

ОКО, РОЗПЛЮЩЕНЕ

Години, травневої барви, холодні.
Те, що більше не має наймення, гаряче,
чутне в устах.

Голос Нікого, знову.

Болюча глибінь очних яблук:

повіка
не загороджує шлях, вія
не перелічує того, що настає.

Сльоза, половинна,

найпрозоріша лінза, рухлива,
достачає тобі образи світу.

OBEN, GERÄUSCHLOS

OBEN, GERÄUSCHLOS, die
Fahrenden: Geier und Stern.

Unten, nach allem, wir,

zehn nach der Zahl, das Sandvolk. Die Zeit,
wie denn auch nicht, sie hat
auch für uns eine Stunde, hier,
in der Sandstadt.

(Erzähl von den Brunnen, erzähl

von Brunnenkranz, Brunnenrad, von
Brunnenstuben — erzähl.

Zähl und erzähl, die Uhr,

auch diese, läuft ab.

Wasser: welch

ein Wort. Wir verstehen dich, Leben.)

Der Fremde, ungebeten, woher,

der Gast.
Sein triefendes Kleid.
Sein triefendes Auge.

(Erzähl uns von Brunnen, von —

Zähl und erzähl.
Wasser: welch
ein Wort.)

Sein Kleid-und-Auge, er seht,

wie wir, voller Nacht, er bekundet
Einsicht, er zählt jetzt,
wie wir, bis zehn
und nicht weiter.

Oben, die

Fahrenden bleiben
unhörbar.

ВГОРІ, БЕЗШЕЛЕСНО

ВГОРІ, БЕЗШЕЛЕСНО,
мандрівці: коршак і зоря.

Долу, по всьому вже, ми

десять числом, піщаний народ. Час
чом би й ні, він має
годину й для нас, тут,
у піщаному місті.

(Розкажи про криниці, розкажи

про криничний вінець, криничну корбу, про
криничне цямриння — розкажи.

Полічи й розкажи, година,

навіть оця, вона також спливає.

Вода: що за

слово. Ми збагнули тебе, життя.)

Чужинець, непроханий, звідкіля він,

далекий гість.
Його цибеніюча одіж.
Його цибеніюче око.

(Розкажи про криниці, про —

полічи й розкажи.
Вода: що за
слово.)

Його одіж-та-око, він стоїть,

як і ми, повен ночі, виявляє
розважність, він лічить тепер,
як і ми, до десяти
і не далі.

Вгорі,

мандрівці
зовсім
нечутні.

DIE WELT

DIE WELT, zu uns
in die leere Stunde getreten:

Zwei

Baumschäfte, schwarz,
unverzweigt, ohne
Knoten.
In der Düsenspur, scharfrandig, das
eine frei —
stehende Hochblatt.

Auch wir hier, im Leeren,

stehn bei den Fahnen.

СВІТ