Мовні ґрати

СВІТ, що прийшов до нас
у порожню годину:

Два
дерев'яні ратища, чорні,
без відгалужень, без
сучків.
Слід реактивного літака, в ньому
скраєчку
тріпоче високо самотній листок.

Ми також отут, на безлюдді,
чатуєм знамена.

EIN HOLZSTERN

EIN HOLZSTERN, blau,
aus kleinen Rauten gebaut. Heute, von
der jüngsten unserer Hände.

Das Wort, während
du Salz aus der Nacht fällst, der Blick
wieder die Windgalle sucht:

— Ein Stern, tu ihn,
tu den Stern in die Nacht.

(— In meine, in
meine.)

ДЕРЕВ'ЯНА ЗІРКА

ДЕРЕВ'ЯНА ЗІРКА, блакитна,
змайстрована з ромбиків. Нині,
наймолодшими з наших рук.

Це слово, в той час,
коли ти видовбуєш сіль із ночі, погляд
знову шукає в небі смужку сяйва:

— Зірка, поклади її,
поклади-но цю зірку в ніч.

(— У мою, у
мою.)

SOMMERBERICHT

Der nicht mehr beschrittene, der
umgangene Thymianteppich.
Eine Leerzeile, quer
durch die Glockenheide gelegt.
Nichts in den Windbruch getragen.

Wieder Begegnungen mit
vereinzelten Worten wie:
Steinschlag, Hartgräser, Zeit.

ЛІТНІЙ ЗВІТ

Килим із чебрецю, на який
вже не ступають, який лиш обходять.
Порожня смуга, навскіс
прокладена через поле дзвіночків.
Ніщо, принесене у бурелом.

Знову зустрічі зі
словами, що стоять поодинці, як:
щебінь, твердоколос, час.

NIEDRIGWASSER

NIEDRIGWASSER. Wir sahen
die Seepocke, sahen
die Napfschnecke, sahen
die Nägel an unsern Händen.
Niemand schnitt uns das Wort von der Herzwand.

(Fährten der Strandkrabbe, morgen,
Kriechfurchen, Wohngänge, Wind —
zeichnung im grauen
Schlick. Feinsand,
Grobsand, das
von den Wänden Gelöste, bei
andern Hartteilen, im
Schill.)

Ein Aug, heute,
gab es dem zweiten, beide,
geschlossen, folgten der Strömung zu
ihrem Schatten, setzten
die Fracht ab (niemand
schnitt uns das Wort von der —), bauten
den Haken hinaus — eine Nehrung, vor
ein kleines
unbefahrbares Schweigen.

ВІДПЛИВ

ВІДПЛИВ. Ми бачили
ракоподібну причепу, бачили
блюдце молюска, бачили
нігті на наших руках.
Ніхто не відтяв нам слово від стінки серця.

(Сліди морських крабів, завтра,
борозни від їхніх повзань, тунелі, малюнок
вітру в сірім
намулі. Дрібний пісок,
зерна гравію,
що відпали від стінок, на
інших панцерних скалках, у
черепашнику.)

Око, сьогодні,
передало це іншому, обоє вони,
заплющені, плинули за течією
до тіні своєї, скинули
свій вантаж (ніхто
не відтяв нам слово від —), відтіснили
намитий вал — піщану косу,
в маленьке
несудноплавне мовчання.

BAGNDÄMME, WEGRÄNDER, ÖDPLÄTZE, SCHUTT