Мовні ґрати

                 Лишився таким же —

Літа.
Літа, літа. Чийсь палець
обмацує знизу і зверху, обмацує
навкруж:
згини, чутливі на дотик, тут
зяє, немов порожнеча, тут
знову зрослося докупи — хто
прикрив це?

*

                 Deckte es
                          zu — wer?

Kam, kam.
Kam ein Wort, kam,
kam durch die Nacht,
wollt leuchten, wollt leuchten.

Asche.
Asche, Asche.
Nacht.
Nacht-und-Nacht. — Zum
Aug geh, zum feuchten.

*

                 Прикрив це —
                          хто?
Прийшло, прийшло.
Прийшло слово, прийшло,
прийшло крізь ніч,
воліло світити, воліло світити.

Попіл.
Попіл, попіл.
Ніч.
Ніч-і-ніч. — До
ока йди, до вологого.

*

                 Zum
                     Aug geh,
                         zum feuchten —

Orkane.
Orkane, von je,
Partikelgestöber, das andre,
du
weißts ja, wir
lasen im Buche, war
Meinung.
War, war
Meinung. Wie
fassten wir uns
an — an mit
diesen
Händen?

Es stand auch geschrieben, dass.
Wo? Wir
taten ein Schweigen darüber,
giftgestillt, groß,
ein
grünes
Schweigen, ein Kelchblatt, es
hing ein Gedanke an Pflanzliches dran —
grün,ja,
hing, ja,
unter hämischem
Himmel.

An, ja,
Pflanzliches.

Ja.
Orkane, Par —
tikelgestöber, es blieb,
Zeit, blieb,
es beim Stein zu versuchen — er
war gastlich, er
fiel nicht ins Wort. Wie
gut wir es hatten:

Körnig,
körnig und faserig. Stengelig.
dicht;
traubig und strahlig; nierig,
plattig und
klumpig; locker, ver —
ästelt —: er, es
fiel nicht ins Wort, es
sprach,
sprach gerne zu trockenen Augen,
eh es sie schloß.

Sprach, sprach.
War, war.

Wir
ließen nicht locker, standen
inmitten, ein
Porenbau, und
es kam.

Kam auf uns zu, kam
hindurch, flickte
unsichtbar, flickte
an der letzten Membran,
und
die Welt, ein Tausendkristall,
schoß an, schoß an.

*

                 До
                     ока йди,
                         до вологого —

Урагани.
Урагани, одвіку,
віхола часток, інакша,
ти
відаєш-бо, ми
читали у Книзі, був
таки здогад.

Був, був
такий здогад. Як
ми вгамували себе,
ми,
цими
руками?

І було написано, що.
Де? Ми
грались про це у мовчання,
втихомирене трутою, велетенське,
якесь
зелене
мовчання, келих листка, на ньому
повисла думка про щось рослинне —
так, зелене,
так, повисла,
під віроломним
небом.

Так, про
щось рослинне.

Так.
Урагани, ві —
хола часток, ще залишався
час, залишався
вдатись до каменя — він
був гостинний, він
не встрявав у розмову. Як
було добре з ним:

Зернисте,
зернисте і волокнисте. Стеблисте,
туге;
кронисте і променисте, ниркоподібне,
гладке і
бугристе; дірчасте, роз —
галужене —: він, воно
не встрявало в розмову,
казало,
казало охоче до незволожених віч,
перш ніж заплющити їх.

Казало, казало.
Було, було.

Ми
не здавалися, ми стояли
всередині,
порувата будова, і —
це прийшло.

Прийшло до нас, пройшло
наскрізь, латало
незримо, латало
останню мембрану
і
світ, тисячогранний кристал,
затвердів, затвердів.

*