Озброєні

— Це називається «королівським шилінгом», — сказав він, поглянувши на Моркву. — Не знаю чому. Ви повинні отримати його після складання присяги. Правила, розумієте… Це показує, що ви всі приєдналися, — він на якусь мить зашарівся, а потім кашлянув. — Правильно. О так. Каменорил… тролі, — він вчасно встиг виправити сам себе, — затіяли якийсь марш на Короткій вулиці. Молодший констеблю Щебню — не давайте йому салютувати! — Так… Що це за марш такий?

— У тролів Новий рік, — відповів Щебінь.

— Справді? Потрібно вивчити такі питання. Ще тут сказано, що карли… Ґноми затіяли якусь акцію.

— На честь Дня битви в долині Куума, — сказав констебль Дуболом. — День перемоги у битві з тролями, — він мав настільки самовдоволений вигляд, що цього не змогла прикрити навіть густа борода.

— Еге ж. Перемога із куща, — хмикнув Щебінь, поглянувши на ґнома.

— Що? Це тролі напали з кущів!.. — почав був Дуболом.

— Мовчати, обидва, — перебив Колон. — Дивіться, тут написано… ага… написано, що вони йдуть маршем… написано, що вони йдуть Короткою вулицею, — він перегорнув сторінку. — Так?

— Тролі йдуть в одну сторону, ґноми — в іншу? — перепитав Морква. — Назустріч одне одному?

— Ото парад буде! — зауважив Ноббі.

— Щось не так? — Анґва.

Морква замахав руками:

— От лихо! Буде м’ясорубка! Ми повинні щось зробити.

— Ґноми і тролі на одній території — це як відкритий вогонь на підлозі карткового будиночка, — сказав Ноббі. — Панно, ви коли-небудь розводили вогнище у картковому будинку?

Зазвичай червоне обличчя сержанта Колона стало блідо-рожевим. Він пристебнув до пояса меча і взяв палицю.

— Пам’ятайте, — сказав він, — там ви маєте бути обачними.

— Так, — сказав Ноббі, — а може, будемо обачними одразу і нікуди не підемо?

Потрібно зануритися глибоко в минуле, щоб зрозуміти, чому тролі і ґноми так ненавидять одне одного.

Вони подібні, як сир і крейда. Так, саме як сир і крейда. Одні органічні й неприємно пахнуть, а інші — ні. Ґноми заробляють на життя, добуваючи цінні мінерали з гірських порід у скелях. Тролі — форма життя на основі кремнію — схожі на скелі з цінними мінералами. Більшість часу вони проводять у сплячці, тож скелі, яка містить цінні корисні мінерали, досить небезпечно спати, коли скрізь бігають ґноми з кайлами. Ґноми ж ненавидять тролів, бо, знаєте, не дуже приємно, коли ти знайшов на скелі цілу жилу цінних мінералів і вже починаєш їх добувати, а скеля раптом встає і відриває тобі руку, бо ти, як виявилося, щойно загнав своє кайло їй прямо у вухо.

Це був стан постійної міжвидової боротьби, і, як і будь-яка достойна боротьба, вона не потребувала жодних ґрунтовних причин. Достатньо було, що ця боротьба завжди існувала[5]. Ґноми ненавиділи тролів, тому що тролі ненавиділи ґномів, і навпаки.

Вартові сховався у Трьохламповому провулку, що був розташований приблизно на півдорозі до Короткої вулиці. Десь далеко почувся тріск феєрверків. Ґноми їх запускають, щоб відігнати злих духів. Тролі їх запускають… та, власне, не запускають… вони їх жують, і ті самі запускаються.

— А чому ми не можемо дати їм побитися, а потім заарештувати тих, хто програє? — сказав капрал Ноббс. — Ми ж так завжди робили.

— Патриція дуже дратують міжвидові сутички, — сердито сказав сержант Колон. — У нього від них сарказм.

Тут йому щось спало на думку. Його обличчя навіть посвітлішало.

— Моркво, що ти думаєш?

Щось спало йому на думку вдруге. Врешті-решт Морква нижчий за званням.

— Капрале Моркво!

— Сержанте?

— Владнай це.

Морква поглянув на стіни тролів і ґномів. Вони рухалися одна на одну.

— Слухаюся, сержанте, — відповів капрал. — Молодші констеблі Дуболоме і Щебню — не салютувати! — гайда зі мною.

— Не можна їх відпускати! — обурилася Анґва. — Це ж вірна смерть!

— Цей хлопчина розуміється в питаннях службового обов’язку, — сказав капрал Ноббс. Він витяг з-за вуха недопалок і рвучко підпалив сірник об підошву свого черевика.

— Не переймайтеся, міс, — Колон намагався її заспокоїти. — Він…

— Молодший констебль, — виправила Анґва.

— Що?

— Молодший констебль, — повторила вона. — Не міс. Капрал Морква каже, що у вартового немає статі.

На тлі шаленого кашлю Ноббі сержант Колон продовжив:

— Я маю на увазі, молодший констеблю, що молодий Морква дуже хризматичний.

— Хризматичний?

— Дуже.

*

Трясти нарешті перестало. Товстунчик був дуже роздратованим. Дуже-дуже роздратованим.

Почувся стукіт.

Край мішка зсунувся, і на Товстунчика поглянув іще один дракон.

Він також мав роздратований вигляд.

Товстунчик відреагував у єдиний відомий йому спосіб.

Морква стояв посеред вулиці, склавши руки, в той час як двоє новобранців стояли прямо за ним, намагаючись одночасно стежити за обома маршами.

Колон думав, що Морква простак. Морква часто видається простаком. Та він і був простаком.

У цьому люди помиляються. Вони думають, що простак — це те саме, що дурень.