Руйнівниця фортець

Минуло кілька хвилин, і солдати почали підніматися на схил. Незважаючи на те, що вони рухалися вгору, вони опустили пики й почали контрмарш, усе ще рухаючись вперед. Мушкетери відкрили вогонь. Еркісія знав, що армія Катаріни не була б на це здатною – гессенці були або прекрасно навчені, або дуже досвідчені. Або і те, і те. Хмара диму, змішана з ранковим туманом, вкрила поле сірою пеленою. З лав найманців пролунали перші крики поранених кулями солдатів. Ханов наказав знову встановити щит. Щойно етероманти зробили це, стрілянина припинилася – ворожі мушкетери чудово знали, що не можна витрачати боєприпаси. Ця реакція змусила іспанця здивуватися, оскільки вона була аж надто швидкою. До цих пір використання прецизій на полі бою викликало хаос і плутанину в лавах противника. "А може вони з чимось подібним стикалися раніше?"– задумався він.

– Вони вже в зоні дії?– запитав він.

– Хвилинку. Останні двісті метрів.

Цілком несподівано ворожа артилерія знову відкрила вогонь, ризиковано стріляючи прямо над головами атакуючих, що було ще одним свідченням майстерності армії Вільгельма. Ханов неспокійно поворухнувся в сідлі. Він не очікував цього. Маартенс послав більше людей, щоб тримати щит, а потім раптово формування гессенців прискорилося, хоча вони йшли під гору, і лише за дві хвилини вони подолали відстань між ними та найманцями, "зону смерті", де вони вже були в межах ефектів. Етероманти Катаріни, все ще тримаючи щит, ледве встигали накласти з десяток заклинань, роблячи невеликі проміжки у строю ворога, де вдавалося когось спалити, збити з ніг, роздавити конденсованим повітрям або позбавити свідомості. Однак цього виявилося замало — гессенська формація залишилася недоторканою. Лінії пікінерів зімкнулися зі страшним хрустом, налякані етероманти зняли щит, а гессенські мушкетери відкрили вогонь, стріляючи під кутом, але також дали три залпи, тоді як найманці ледь встигали перезарядити зброю.

– Курва!– вилаявся Ханов. — Кавалерія! Обійдіть їх справа!

– Ні, Августе! – налякано запротестував Еркісія. – Тоді ж вдарять резерви.

– Вдарять і так, монах, не заважай!– гаркнув на нього німець. – Хіба ти не бачиш, що вони зробили нас як дітей? Ми втратили свою найбільшу перевагу, тому що тепер наші етероманти сховані за лінією. Ми повинні їх забрати, мені потрібен простір на фланзі.

– Але...

– Ніяких "але"!

Аркебузири витягли шаблі з піхов і вирушили зі страшним гуркотом. Їм знадобилося всього кілька хвилин, щоб обійти гессенців і атакувати їх з тилу, але ворожий командир також передбачив цей крок: гармати вже були повернуті. Перш ніж кіннота досягла фронту, вона потрапила під вогонь з фальконетів, що сповільнило атаку та залишило кілька великих прогалин у лінії. У той же час гессенська піхота на правому фланзі частково відірвалася від найманців - ще одна річ, яку війська Катаріни точно не змогли б зробити - і розташувалися обличчям до кавалерії, ускладнюючи атаку аркебузирів. Тим не менш, Ханов домігся задуманого: він зміг вивести дві роти з правого крила для прикриття перегрупування етеромантів.

Бій тривав лише півгодини, але Еркісії здавалося, що все відбувається нестерпно повільно. Він скреготів зубами від безсилої люті, дивлячись, як гессенські солдати вбивають їхню невелику армію, незважаючи на краще розташування. Насправді, він був упевнений, що якби не різниця у висоті, лінія найманців у центрі вже впала б, оскільки різнокольоровий зграя могла захиститися від них лише тому, що гессенські пікінери були змушені іти під гору. Це була гонка з часом: їм потрібно було звести етеромантів у замкнене каре, перш ніж до битви приєднається більше ворожих військ. Тим часом на протилежному фланзі вже нетерпляче стукали копитами коні кірасирів Вільгельма.

І справді, кірасири рушили. Важка кіннота вдарила прямо в лівий фланг найманців, де була прогалина, яка стурбувала Еркісію, майже знищила роту мушкетерів і врізалася в їхній стрій. Близько половини ворожої кінноти негайно відірвалися і рушили галопом уздовж Майну, маючи намір обійти загін найманців ззаду. А ті не мали можливості їх заблокувати. За думкою іспанця, бій був програний.

Ханов не втратив холоднокровності. Він ідеально використав момент, коли етероманти нарешті сформували чотирикутник. Оскільки це відбувалося за лінією фронту, на вершині пагорба, вони мали певну свободу маневру. Маартенсу вдалося повернути весь стрій в бік кірасир, і почалася різанина. Кинуті за командою ефекти підпалили, розчавили, змітали коней, засліпили й розплавили обладунки важкоброньованих кавалеристів. Більшість тварин, не розуміючи, що відбувається, запанікували і або понесли наїзників, або відмовилися атакувати. Залишки атаки розбилися на піках. Зухвала і смертоносна атака повністю зламалася, і тил армії найманців був у безпеці. Німецький полковник наказав розвернути каре магів до центру, де шеренга була так напружена, що аж тріщала – там уже впали два хоругви зі срібним келихом. Ось тепер етероманти Руперта показали свою справжню силу.