Unknown

«...У наш час не досить бути добрим росіянином, га­рячим поляком, досконалим сербом, вченим чехом і го­ворить хоч би найправильніше не лише по-російському, але по-польському, по-сербському, по-чеському. Минули дитячі роки слов’янських народів, дух нинішнього сло­в’янства накладає на нас інший, вищий обов’язок — вва­жати всіх слов’ян братами однієї великої сім’ї...».

Однак гасла слов’янської єдності в минулому не зав­жди знаходили відгук в широких народних масах. Це й зрозуміло. Важко говорити про братерство там, де немає рівноправності. А її не було в ті часи між народами, як не було також рівноправності поміж членами одного й того самого народу. Якщо в окремих випадках і мала місце співпраця слов’янських народів, то вона була продиктована частіше інтересами панівних груп окре­мих слов’янських держав, ніж інтересами народів цих Держав.

Культурні і духовні зв’язки між слов’янами існували Давно, проте їх підтримували здебільшого одиниці, пред­ставники передових, прогресивних кіл. Були спроби ви­користати слов’янський рух в інтересах російського са­модержавства: царі сподівались, що слов’янофільство Допоможе їм здійснити їх імперіалістичні плани. Зрозу­міло, що така політика не могла викликати довір’я слов’ян за що вона не могла призвести до їх співпраці Тим самим російський царизм був чи не найбільшої) перешкодою на шляху до єдності й братерства слов’ян

Із зникненням царизму зникла і ця перешкода. Більше того. На руїнах царської Росії виникла перша _h світі народна, соціалістична держава, яка стала захиснії ком всіх народів, держава, основою самого існування якої стали принципи свободи, рівноправності й брате р. ства народів. Для слов’янського світу почалася нова ера...

Було б передчасно гадати, що загроза для слов’ян, ських народів зникла раз назавжди та що відійшли _п безповоротне минуле часи, коли всі імперіалістичні дер, жави вирішували суперечки між собою коштом слов’ян, ських країн. Такі намагання є й сьогодні. Зазіхання аш. ло-американських реакційних кіл па західні території Польщі мають ті ж самі коріння, що й перешкоди, чинені цими колами приєднанню Юлійської Крайни до Югосла­вії*. Коштом слов’янських народів вони хотіли б подола­ти глибокий органічний кризис, який роз’їдає їх політич­ну й соціальну систему.

Такі намагання викликають необхідність якомога найтіснішої співпраці всіх слов’ян під прапором оборони своєї незалежності й цілості їх території.

Ще кілька років тому, напередодні другої світової війни, така співпраця була неможливою.

В окремих слов’янських державах правили в той час особи та кліки, зв’язані по руках і ногах з урядами ім­періалістичних країн. Пілсудський і Бек у Польщі, ко­роль Олександр у Югославії, цар Борис у Болгарії біл - ше рахувалися з волею цих урядів, ніж з волею та пран нениями своїх народів. Вороже ставлення цих режимів до Радянського Союзу робило ілюзорною будь-яку мож­ливість спільної відсічі словенських держав грядушиї німецькій навалі й прирікало народи цих країн до уярм­лення фашистськими ордами.

Сьогодні становище докорінно змінилося. Навчені жахливим досвідом, слов’янські народи викинули за борт торговців народними інтересами й встановили у себе д ' мократичні уряди, політика яких відповідає найсокр венпішим прагненням цих народів. Тільки цей фаїЛ створив для справжньої і щирої співпраці всіх слов’ж¹ під гаслом: «Вільні з вільними, рівні з рівними»... •

Одним з головних завдань слов’янських народів, зав­данням, яке відповідає їх кровним інтересам, є боротьба за мир, боротьба проти паліїв нової війни. Це найкра­щий доказ того, що співпраця слов’ян не має агресивно­го характеру, що вона пі в якому разі не загрожує іншим народам. Навпаки, єдність слов’янських народів, їх згуртованість, їх сила є могутнім фактором, що сприяє збереженню миру, а тим самим цілком і повністю відпо­відає інтересам всього передового людства.

Боротьба слов’ян за мир і демократію не має жодної расової основи. Спільна доля в минулому й спільні ці­лі — ось що є фундаментом їх співпраці, ось що об’єд­нує їх в одну дружну сім’ю. Бажання жити вільно, ба­жання йти в передових лавах людства — така основа їх нинішньої співпраці, в тому її сенс.