Unknown

В одному з останніх номерів газети «Дас рейх» Геб­бельс писав: «Повітряною війною Англія схопила нас за руки, а ми підводною війною вхопили Англію за гор­ло. В тому вся різниця. Побачимо, хто задихнеться при цьому перший».

Сказано, як бачимо, досить образно і міцно. Вся спра­ва тільки в тому, хто кого схопив за горло. Сказати, що Німеччина Англію — це значило б повірити Геббельсові, повірити шахраєві, який з брехні зробив собі професію.

Хай же замість Геббельса говорять факти.

Вже другий рік німці не перестають чванитися успі­хами своїх підводних човнів. їх радіо до нудоти повторює одне і те саме. Вони розповідають про катастрофічне знищування союзного флоту, яке, нібито, унеможливлює перекидання морським шляхом союзних військ та озбро­єння.

Що ж показує дійсність?

Безперечно, паші союзники зазнають серйозних і до­шкульних втрат внаслідок дій фашистських підводних пі­ратів. Однак, будівництво кораблів в Англії і Сполучених Штатах Америки відбувається сьогодні такими темпами, Що кількість нових суден перевищує кількість потопле­них майже вп’ятеро.

Що ж до паралізування німецьким флотом дій союз­них армій, то варто нагадати Геббельсові і його підбре­хачам про десант англо-американських військ в Північ­ній Африці в листопаді минулого року. Незважаючи на ^те» Що вздовж берегів Англії, Іспанії і Західної Африки вешталися цілі табуни гітлерівських підводних човнів, П ятсот союзницьких кораблів з військами, озброєнням, боєприпасами і продовольством без будь-яких перешкод причалили туди, де цього бажало союзне командування.

Гітлерівці не повинні забувати про це; адже наслідки цього десанту виявились достатньо переконливими для їх армії в Африці, армії, яка сьогодні майже цілком знищена...

За даними Геббельса, з листопада діяльність гітлерів­ського підводного флоту значно посилилася.

А що показує дійсність?

З листопада 1942 року союзниками було скеровано до Африки кораблі водомісткістю в десять мільйонів тонн. Постачання морським шляхом отримують перша і восьма англійські армії в Північній Африці, дев’ята армія в Па­лестині і Сірії, армії в Індії, Бірмі, Гібралтарі, на Мальті, в Східній і Західній Африці. Ось уже другий рік по Атлан­тичному океані безперервно пливуть до Європи транс­портні кораблі з американськими солдатами, але жоден з цих кораблів і жоден з американських солдатів не за­гинув у дорозі. Сьогодні всі ті солдати, живі і здорові, нетерпляче чекають хвилини, коли дістануть наказ піти на штурм фашистської Бастілії *.

Геббельс визнає, що союзна авіація домоглася за ос­танній рік переваги над німецькою. Приховати це від німців аж ніяк не можна... Проте пустобреха і тут ви­кручується, як тільки може. За його словами союзна авіа­ція своїми діями схопила Німеччину лише за... руки.

Що ж показує дійсність?

За 1942 рік лише англійська авіація скинула па Ні­меччину 37 мільйонів кілограмів бомб. А це був тільки початок, бо вже на протязі перших трьох місяців 1943 ро­ку було нею скинуто на численні німецькі центри 22 міль­йони кілограмів бомб, тобто втроє більше, ніж за той же самий період минулого року.

Ці бомби не тільки деморалізували населення Німеч­чини, вони завдали таких шкод німецькій промисловості, що Гітлер змушений тепер думати про те, чи не вдасться врятувати її рештки евакуацією на Схід. На Схід, де, до речі кажучи, чекають на неї не менше солідні бомби радянського виробництва...

Такі факти. Факти, які так цупко схопили фашистську Німеччину за горло, що й найбільш карколомні викру­таси Геббельса не врятують гітлерівців від заслуженої смерті.

Польські СПОДВИЖНИКИ Геббельсе! * не перестають ЗМЗ- гатися з своїм берлінським майстром в антирадяиському цькуванні. Катастрофа, що невблаганно насувається на фашистську Німеччину, турбує їх не менше, ніж гітле­рівського міністра пропаганди. Палке бажання відверну­ти її або принаймні відстрочити керує всією політикою польської емігрантської реакції. Міжнародні звичаї та обичаї для них не існують, коли йдеться про боротьбу з Радянським Союзом, з єдиною країною, яка може зняти з шиї польського народу страхітливе ярмо німецької оку­пації. Нинішні послідовники проклятої пам’яті Яреми Вишпевецького * вирішили зловживати гостинністю ан­глійського народу так довго, як довго це буде можливо. Коли ж вкрай натягнута ними струна, нарешті, лусне, вони сподіваються, мабуть, знайти притулок у якомусь іншому місці, більш придатному для кожночаспого пого­джування їх дій з Берліном...

А поки що вони все ще діють у Лондоні. В останні дні квітня польський міністр закордонних справ Рачин- ськпй * організував у Лондонському університеті цикл лекцій для офіцерів британської та союзних армій і для громадськості столиці Англії. Розуміється, лекції про Польщу.

В лекційному залі вони повісили перед очима аудито­рії велику карту Польської держави, такої Польщі, якою уявляють її собі пани рачинські: в межах цієї держави опинилася чеська частина Сілезії та більша частина Ра­дянської України та Радянської Білорусії.