Unknown

І, нарешті, «борці» доборолися. На короткий час здійснилася їх сокровенна мрія: німецький жандарм з’явився па вулицях Києва і Львова, а румунська сигу­ранца відкрила свій філіал в Одесі. Правда, сам Конова­лець не діждався того «щастя», бо ще в 1938 році він з допомогою своїх спільників помандрував у лоно Авра­ама. Зате діждався його наслідпик Коновальця — Андрій Мельник та його найближчі співробітники: Ярослав Ба- раповський, Сеник і Сушко.

Ця невеличка, але брудна компанія з першого дня німецької окупації була вірною і... єдиною підпорою гітле­рівського панування на Україні. Мельник і* його оунівці не тільки схвалювали німецькі звірства, німецький грабу­нок. Вони ще показували пальцями гестапівцям людей, які не могли і не хотіли миритися з неволею. Через цих зрадників-професіоналів німецькі кулі роздерли не одні українські груди.

І ось настав час, коли кулі почали літати не туди, куди мельниківцям хотілося. Протягом кількох тижнів три націоналістичні «фюрери» були змушені попроща­тися з життям на вулицях міста, в якому вони почували себе досі значно певніше, ніж в інших містах України.

11 травня закінчив історію свого іудиного роду Яро­слав Барановський. Ця дата не випадкова. На кілька днів раніше губернатор Вехтер повідомив галицьких україн­ців про створення так званої «Галицько-української стрі­лецької дивізії СС». За повідомленням «Німецького інфор­маційного бюро», ініціаторами створення яничарської ди­візії були націоналісти Мельника.

Однак, не встигла ще ця дивізія вистрелити во славу Гітлера ні одного патрона, як пролунали постріли, скеро­вані в її організаторів. Поганий знак для Мельника, пога­ний знак для Гітлера і для всіх фашистських провокаторів.

Це ще не суд. Великий суд тільки почнеться. І тоді Живі фашистські бузувіри заздритимуть мертвпм.

ХТО ТАКИЙ БАНДЕРА?

В 1929 році так звана «Українська військова органі­зація» (УВО) була переорганізована своїм ватажком пол­ковником Коновальцем в «Організацію українських націо­налістів» (ОУН). Вона гуртувала найбільш реакційні, найбільш профашистські елементи, що були па послугах німецької контррозвідки і робили тільки те, що наказу­вав їм робити Берлін.

Ця агентура німецького імперіалізму найширше роз­горнула свою діяльність на території Західної України, де вона мала в той час соціальну й економічну базу. Ні­мецька, а згодом і польська контррозвідка доручили їй два завдання: посилати шпигунів і диверсантів па шкід­ницьку роботу в УРСР і водночас демагогічними псев- дореволюційними гаслами відривати трудящих Західної України від насправді революційного, визвольного руху та паралізувати їх прагнення до возз’єднання з Радянською Україною.

Одним з верховодів ОУН був Степан Баидсра. В 1938 році, коли Коновалець загинув, убитий своїми ж підлеглими, в таборі німецько-українських націоналістів виникла запекла гризня за те, хто має зайняти місце Ко- повальця. Були два претенденти: Бандера та економ гра­фа Шептицького Андрій Мельник. Переміг Мельник, але це не втихомирило пристрастей честолюбних націона­лістичних отаманчиків. Бандера і його прихильники викрили Мельника та його найближчих співробітників: Сеника, Сушка і Ярослава Барановського як агентів-про- вокаторів польської охранки. У відповідь мельниківці ки­нули таке ж обвинувачення в адресу бандерівців.

Дійсність показала, що й одні, й другі були одним миром мазані. Більше того, в зв’язку з процесом націо­налістичного провокатора Романа Барановського вияви-

лося, що й сам Коновалець був на послугах не тільки німецької, але й польської поліції, і як агент-провокатор відвідав Варшаву в 1938 році, саме тоді, коли польський суд судив у Самборі його підлеглих...

Напередодні віроломного нападу гітлерівської Німеч­чини на СРСР і мельниківці, і бандерівці змагалися за першість у службі німецьким фашистам. Вони займалися шпигунством у тилу Червоної Армії, вони вбивали захід­ноукраїнських активістів з-поміж робітників, селян та інтелігентів, а в перші дні війни слали кулі з-за плота в спини радянських бійців.

Після окупування України німотою обдурені прихиль­ники ОУН побачили, що німці не тільки не думають дати націоналістам будь-які політичні концесії, але що вони взагалі не визнають України як держави, а україн­ців як повноправного народу. Вони переконалися, що й Мельник, і Бандера своєю політикою допомогли німцям покласти на шию українського народу ярмо страхітливого рабства.

Впливи мельників і бандер на Західній Україні зни­кали як сніг на сонці. Що ж до східноукраїнських об­ластей, то тут вони цих впливів взагалі не мали і мати не могли.