Unknown

Ці сп’янілі від запаху людської крові паразити хо­ваються по своїх норах. Зголоднівши, йдуть у село. Ні­мецький автомат, приставлений до скроні селянина, і от вони мають уже продовольство. Грабують усе, що тільки вдасться: коні, корови, свині, одежу, подушки, ковдри, год циники, гроші, коштовності.

Провокація — це їх друга зброя. Вони брешуть, наць­ковують, залякують.

Дні бандерівської зграї злічені. Вона приречена. Вона ще не хоче, однак, примиритися з цим. Викинуті за борт бандерівські верховоди все ж таки намагаються далі тво­рити мерзенні діла, сподіваючись, що це дасть їм якийсь шанс.

Воші сподіваються, але не діждуться цього. 1945 рік — ііе не 1918 і не 1941. Гіммлер в останню хвилину поба­чив це і отруївся. Бандерівські грпзуни ще не хочуть при­миритися з близьким кіпцем.

Період війни в Європі закінчився. Наш народ починає мі!риє трудове життя. Бандерівським мокрицям це не до вподоби. Вони намагаються перешкодити нам іти впе­ред — до світлого, заможного, культурного життя. Вони погано рахують.

Бандерівські мокриці будуть розчавлені!

ГОЛОВНИЙ ПІДПАЛЮВАЧ ВІЙНИ

«Герман Герінг Верке» *. Концерн Герінга страшним спрутом охопив майже весь наш континент. До одного мільйона рабів, не найманих, а силоміць пригнаних, пра­цювали на Герінга. Капітали цього фашистського удава обчислювались кругленькою сумою в два мільярди марок. Найбагатша людина Європи...

Починав Геріпг скромним льотчиком-випробувачсм в першу світову війну. Вирізняли його і тоді з сірого ар­мійського середовища дві пристрасті — гонитва... за орде­нами і за грішми. І того, і другого він загарбав досхочу завдяки родинним зв’язкам з німецькою титулованою і не- титулованою знаттю. До того ж (як про нього говорили друзі) він «брав». Хороший хабар — і продукція* «Бавар­ських моторобудівних заводів» * діставала найвищу оцін­ку випробувача...

1918 рік. Німеччина розбита. Герінг не занепадає ду­хом. Він крупно спекулює, гуляє, стає морфіністом і на якийсь час знаходить надійніший притулок, одружившись із багатою шведкою — баронесою Карін Фок. Тоді ж, обертаючись між ^s верхівками німецької аристократії, він вступає до так званої націонал-соціалістичної пар­тії *.

1923 рік. Геріпг — учасник гітлерівського «пивного путча» * в Мюнхені. Провал, арешт і втеча за кордон, де він веде гуляще життя.

У 1927 році Геріпг повертається в Німеччину. Обста­новка йому сприяє. Німецькі юнкери, магнати рурських і рейнсько-вестфальських підприємств мріють накинути гамівну сорочку па німецький робітничий клас і дедалі більше тримають курс на загарбницьку війну. Гітлерівці, партія реакції і війни їх влаштовують. Але в німецькій верхівці побоюються рядових членів фашистської партії, які часом приймають на віру соціальну демагогію свого проводу. Герінг на посту. Він увіходить у свою основну роль — репрезентує гітлерівських хазяїв, тобто німецьких капіталістів і поміщиків у гітлерівській партії, мов пес на ланцюгу пильнує їх інтереси. У вирі політичних інтриг, підтримуючи контакт з рейхсвером * і клікою президента Гінденбурга, Герінг шалено б’ється за владу. Його дружи­на в цей час вмирає в далекій Швеції в тоскній самоті. Чоловікові, якого Геббельс солоденько називав «людиною німецьких почуттів», немає часу її одвідати.

Та ось першої мети дійдено — фашисти при владі. Герінг — перший заступник фюрера, голова німецького рейхстагу *, прусський міністр внутрішніх справ, началь­ник ним же утвореної розбійницької таємної поліції — гес­тапо. І він розгортається на всю широчінь своєї «пруссько- пімецької вдачі». «Я ставлю ставку на мерзотника» — нахабно-одверто зізнається він в 1933 році. І в іншому місці він наставляє своїх підручних: «Пам’ятайте, я не шукаю справедливості. Мені треба тільки знищувати і ви­корінювати, більше нічого». Перші масові страти анти­фашистів, винищення в тюрмах і концтаборах цвіту ні­мецького робітничого класу, світлої совісті Німеччини — все це зв’язане з ім’ям Герінга.

Він — «реформатор». Віднині з його наказу в Німеч­чині страчують не інакше, як добрячою середньовічною сокирою. Таку сокиру сановний кат чіпляє над своїм письмовим столом.

Разом з Геббельсом Герінг задумує і здійснює підпал рейхстагу. З квартири Герінга — голови рейхстагу — службовим підземним ходом проходять вночі факельни­ки — і зловісна заграва спалахує в небі Берліна. В цьому злочині провокаційно обвинувачують комуністів, щоб ще більше розгнуздати вакханалію терору. Та Геріигові не щастить. Справжніх паліїв викривають на знаменитому Лейпцігському процесі *. Незабутня картина! Наділений диявольською безмежною владою, фашистський диктатор борсається в безсилій люті на суді. Як жалюгідно вигля­дає гладкий Герман перед вбивчими доказами товариша Димитрова ♦! Виявляється, людина, при всіх умовах, силь­ніша за звіра.

Від підпалу рейхстагу до кривавої пожежі в Європі й світі — такий шлях фашистських правителів. Перший плутократ гітлерівської партії, Герінг несе особливу від-