Unknown

Його запалу по охолодив навіть той факт, що Гітлер збирався зробити його жертвою своєї чергової провока­ції — маємо па увазі плановане нацистами «вбивство» фон Папена для виправдання окупації фюрером Австрії. Цей дипломат з фізіономією типового зломлювача знав прекрасно, що таким квітам, як він, можна цвісти тільки па німецькій землі, і що будь-де за кордоном, замість дипломатичного фрака, його чекала б в кожному разі арештантська куртка.

За проголошеними па суді свідченнями колишнього посла США в Австрії Мессерсміта, сфера інтересів фон Па­лена виходила далеко за межі австрійської республі- ни. За інструкціями, одержуваними з Берхтесгадена, фон Напел готував загарбання Німеччиною всієї Півден­но-Східної Європи, включаючи і Україну.

Це був час, коли нацисти так розперезалися в Австрії, що і їх патрон фон Папен не вважав за особливо потрібне рахуватись із словами. В розмові з Мессерсмітом фон Па­пер заявив таке:

«Південпо-Східпа Європа належить до гіптерлапду Ні­меччини *. Ми включимо її до нашого життєвого простору. Перша нашою буде Австрія».

У своїй австрійській роботі фон Папен розраховував не тільки на головорізів із зграї вбивць канцлера Доль- фуса *. Про це він сказав .Мессерсмітові досить одверю:

«Я маю намір використати свою репутацію доброго католика, щоб впливати на керівні австрійські кола, як, наприклад, кардинала Іпніцера *. Це допоможе німецько­му урядові взяти під свій контроль Південно-Східну Єв­ропу».

Треба сказати, «хороший католик» Папен знав, що ро­бив. Ультракатолпцькі мастодонти, налякані лютневим повстанням австрійських робітників *, впіймалися на гачок гітлерівського сатанинського дипломата і в міру своїх сил •прокладали Гітлерові шлях до аншлюсу * (приєднання) Австрії і допомагали йому здійснювати план завоювання Південно-Східної Європи.

Але особливо ревним співробітником фон Папепа ви­явився віденський кардинал Іниіцер. Свідчення Мессер- сміта дають вичерпну характеристику діяльності Інніцера і показують, хто був у ті роки його натхненником.

Досить взяти комплекти газет того часу, щоб дізна­тися, що саме Іппіцер був у той час шефом антпрадяп- ської пропаганди на всю Південно-Східну Європу. Нікого, мабуть, не здивує те, що центральною точкою заінтересо­ваності Інніцера була Україна: це відповідало планам Па­лена.

Як відомо, прізвище віденського кардинала не зникало тоді ні на один день із сторінок жовто-блакитної преси Львова. В Інніцері українсько-німецькі націоналісти ба­чили головного проповідника антирадяпського хрестового походу. Це вони день у день заповнювали його прий­мальню.

Найближчим співробітником Інніцера у виконанні зав­дань нацистського дипломата фон Папена був львівський

уніатський митрополит Шептицький. Сердечне листування цих обох католицьких «князів церкви» дасть майбутньому історикові чимало матеріалу для дослідження каналів, що сплутали кабінети нацистських змовників проти миру з палацами деяких високопоставлених слуг «нейтрального» Ватікану... Фон Папен і в цьому випадку знав, що робив. 700 кілометрів, які відділяють Відень від Львова, не пе­решкоджали йому простягнути свої пазурі на львівську гору Юра *. До речі, там давно вже чекали на це, як на велике свято.

Знав фон Папен, що робив, та не завжди знав, що го­ворив. У цитованому представником американського обви­нувачення Олдерменом свідченні Мессерсміта в слова Па- пена про те, що при загарбанні європейського південного сходу в цей «життєвий простір» Німеччини буде також включена принаймні частина житниці Європи — Украї­на — і що немає сили, яка могла б перешкодити здійснен­ню цих німецьких планів. Та як бачимо, ця сила знайшла­ся. І не тільки перекреслила плани балакучого фон Папе- на, але й посадовила його там, звідки підніме його, мабуть, лише зашморг.

Фон Папеп напевне шкодує тепер, що був таким ба­лакучим.

А втім, не тільки фон Папенові доводиться сьогодні проклинати цю рису характеру фашистських верховодів — балакучість. Багато клопоту завдасть, наприклад, поль­ським реакційним лондонським емігрантам щоденник Ган­са Франка, в якому той з радістю записує одержане з Бер­ліна повідомлення про те, що гітлерівський уряд підтри­мує тісний контакт з урядом польських емігрантів. Якщо зважити на те, що це писалося в той час, коли Варшава гинула у вогні і крові в результаті спровокованого ци­ми ж емігрантами повстання, то стане ясно, що і в німе­цькій п’ятій колоні є люди, які підлотою своєю дорівню­ють папенам і гансам франкам. Це єдина либонь втіха для підсудних у Нюрнберзькому процесі. Не почуватимуть се­бе такими самотніми па тому світі...

ЗА ЛАШТУНКАМИ

На засіданні Міжнародного військового трибуналу 1-го грудня велике враження справили свідчення Лахузена — найближчого співробітника колишнього шефа німецької 154