Unknown

Іншу, ще більш провокаційну штуку викинули в над­вечір’я роковин польської конституції автори і виконавці радіопередачі, що в ній мова йшла про розділ Польщі. Досить було послухати, з якою соковитою насолодою вони читали титули останнього короля «князя київського і руського», щоб відчути огиду до людей, які навіть в го­дину смертної небезпеки для свого народу думають лише про свої класові і кастові інтереси, людей, які для своїх діл черпають натхнення в минулому, в роках найчорнішої зради шляхетської верхівки, зради, відомої під назвою «Торговиця» *.

В даному разі маємо справу з п’ятою колоною, що пе­ребуває в Лондоні і говорить польською мовою. Ця обста­вина дає право урядам Великобританії і Польської рес­публіки покласти край провокаційним витівкам невідпо- відальних людців, що своєю роботою намагаються вбити гітлерівський клин між радянським і польським наро­дами.

БЛАЗЕНСЬКІ МІНИ БИТИХ ФЮРЕРІВ

Останнього часу гітлерівці опинилися в скрутному ста­новищі: їм більше нема чим нахвалятися. На Східному фронті, де, згідно з заявою Гітлера від ЗО січня цього року, давно вже повинен був початися «весняний наступ», цього наступу як не було, так і нема, є зате — відлига... Відлига — зітхають сьогодні жалісно німецькі газети, вба­чаючи в цій відлизі причину неуспіхів своєї армії, як узимку вбачали її в морозі, а восени — в дощі. Виходить, раніше всього того не було, і тільки більшовики вигадали дощ, мороз та відлигу, щоб ударемнити сміливі плани німецького кишенькового наполеончика. Ну що ж, ми за цю неприємність попросили б у них вибачення, якби не те, що в бандитів ніхто вибачення не просить.

А може, щось інше заважало досі гітлерівцям почати свій наступ, не відлига? Чей же нацистські генерали не захочуть порівнювати свої армії з старосвітським вело­сипедом, яким їздили лише в неділю, лише в теплу со­нячну погоду і обов’язково лише по променаді. Значить, є якісь інші причини, і ми ці причини розуміємо: їм важ­ко, бачите, починати справу, заздалегідь приречену па крах. За зиму Червона Армія до тієї міри зміцнила свої сили, що їй не страшні більше ні німецькі літаки, ні танки.

Зате щось інше, щось цілком протилежне спостерігає­мо в гітлерівській Німеччині. Її сили слабшають, змен­шуються з кожним днем, з кожною годиною. І не тільки тому, що під час зимової кампанії на Східному фронті упокоїлись в Гітлері найкращі німецькі дивізії разом зі своїм військовим майном, але й тому, що Німеччина від­чуває сьогодні катастрофічну нестачу робочої сили та сировини. А як відомо, цей стан тягне за собою немину­чий упадок продукції озброєння і боєприпасів.

Не дивно, що така ситуація напередодні вирішальних подій нервує Гітлера і його компаньйонів. Яскравим до­казом цієї їх нервозності є заборона з’їзду німецьких єпископів, що мав відбутися в Фулді. Цю заборону Гіт- лер пояснює «транспортивними труднощами». Якщо взяти до уваги, що всі єпископи Німеччини зайняли б максимум два пасажирські вагони, то досить важко зрозуміти сенс цього пояснення. Є лише дві можливості: або німецький транспорт опинився в такому безнадійному становищі, що не має в своєму розпорядженні зайвих двох вагонів, або Гітлер боїться вже навіть німецьких єпископів. Правдою є одне і друге.

В зв’язку з останніми нальотами британського повіт­ряного флоту па німецькі міста Любек, Гамбург, Ессен гітлерівська преса та радіо зчинили розпачливий лемент: «Англійці руйнують наші міста, наші вокзали, театри, музеї!» Голосять вони і протестують, протестують, про­тестують. Ага, катюзі по заслузі або, як писав один фран­цузький письменник: «Ти ж сам цього хотів, Жорж Дан- дені» * Бо і хто перший почав війну з мирним населен­ням, хто перетворив у величезні кладовища чудесні міста північної Франції, хто зруйнував Роттердам, Варшаву, Белград, Смоленськ, Вітебськ? Який це бузувір та мер­зотник? Адольф Гітлер! І той же Адольф Гітлер сьогодні обурюється, він протестує, він базікає про людей, про красу, про культуру!.. Блазень!

А ще так недавно цей блазень устами другого крива­вого клоуна, Герінга, присягав перед лицем німецького народу, що ні одна ворЬжа бомба не впаде на територію Німеччини. Він присягав, а тільки за минулий тиждень в результаті чотирьох нальотів англійських ескадрилей на німецькій території вибухли бомби загальною вагою в один мільйон кілограмів. А це ж тільки квіточки, після яких неминуче прийдуть ягідки, та ще й неабиякі — ра­дянські ягідки. Тоді гітлерівці матимуть ще менше при­чин нахвалятися своєю «щасливою зіркою».

Правда, вони й сьогодні ще нахваляються дечим, і чим ви думаєте? Своїм «культурним будівництвом»... в окупованих районах Радянської України. За останніми інформаціями німецького радіо, інформаціями досить-таки вже протухлими, ще 6 лютого відбувся в місті Дубні ра­йонний з’їзд голів «Просвіт» ♦. Що це за «Просвіти» — відомо. Організуючи іх, окупанти брали приклад з