Unknown

На сцені метався спеціаліст по віденському кварглі *, він же командуючий терезянсько-гітлерівськими есесів­цями, жалюгідний відприск родини львівських власників ресторанів, німець Бізанц. Бізанц просив і закликав, Бі- занц обіцяв і погрожував, Бізанц розмахував пачкою гро­шей, що мали символізувати іудівські срібляки. Відпо­віддю йому було глухе мовчання залу. Бізанц промовляв до гаснучої лампи.

Майже в той самий день німецькі власті в сусідньому Кременці наказали усій молоді міста з’явитися на ринку. Напівофіційно були оголошені збори. Передбачливі не ви­конали наказу, менш обачні були оточені есесівцями. По­вели їх в напрямку вокзалу — звідтіля всякий слід по них пропав.

Раніше чи пізніше та сама доля спіткає «Тірольців Сходу» — тих есесівців з неправдоподібної історії...

Тиша знову сповнила долину Пруту. Сплять в моги­лах, що густо розсіяні на галицькій землі, партизани з легіону безстрашних *, мужні сини землі Тараса Шевчен­ка. Історія їхнього подвигу, хоч молода ще, виростає вже сьогодні до легенди, переростає в пісню, сплетену зі слів «з таких найтихіших», однаково дорогих українцям і по­лякам, бо і ті, й інші в пам’ятні дні липня і серпня ста­вилися до месників своїх кривд з однаковою любов’ю.

Сьогодні ще не час для детального опису героїчного рейду. Тим гучніший буде він в День Перемоги, в день великого параду тих, хто принесе свободу на озброєних плечах і вимучепий край перетворить у благословенну землю.

УКРАЇНА В НАСТУПІ

Німецька армія відступає. Характер цього відступу ясний; це вже не «тактичний маневр» і не захід «ела­стичної оборони». Це безпосередній результат невдалого наступу гітлерівських військ у Курській дузі, це наслідки нищівного удару Червоної Армії в момент, коли фа­шистська вісь луснула під тягарем поразок на Східному фронті. Коротко кажучи, це — розгром.

Червона Армія наступає широким фронтом від орловсь­ких лісів до степів України. Щодня десятки наших міст і сіл повертаються в лоно Батьківщини. Історія боротьби за визволення України вступила в останню, вирішальну фазу. За нами — понад два роки героїчного епосу, коли йшлося про те, бути нам, українцям, чи не бути; перед нами — завершення цього великого часу, свято волі і пе­ремоги. Полтава — Дніпропетровськ — Одеса, Чернігів — Київ — Львів — ось маршрут нашої армії, що його не змінить і змінити не зможе жодна ворожа сила.

І тому саме тепер в більшій мірі ніж будь-коли рані­ше кожен із нас повинен бути солдатом спільної справи. Наступ наших військ ставить сьогодні особливі завдання перед населенням окупованої України. Чим дужчі будуть удари Червоної Армії, чим навальніший буде натиск на­ших частин, тим більша паніка охоплюватиме окупантів. У цих умовах наші земляки по тому боці фронту можуть відіграти і відіграють історичну роль в остаточному роз­громі ворога і визволенні України.

Хто лише може втримати в руках зброю, повинен не­гайно вступити в партизанські загони. В окремих випад­ках, коли з різних причин це важко здійснити, треба вбивати окупантів на власну руку. Вбивати їх рушничним пострілом, вбивати ударом ножа, зривати шляхи і мости, підпалювати склади. Не забуваймо, що кожне вбивство

німця В німецькому тилу, кожен диверсійний акт проти німецьких військових об’єктів не тільки завдасть втрати гітлерівській воєнній машині, але й посилить паніку в ворожих рядах, поглибить дезорганізацію і наблизить хвилину цілковитого розкладу орди Гітлера.

Не можна також ні на хвилину забувати про те, що німці перед відступом намагатимуться вивезти з України якомога найбільше награбованого добра, в першу чергу хліба з цьогорічного врожаю. Таким чином вони хотіти­муть зберегти запаси для дальшого ведення грабіжниць­кої війни і водночас приректи український народ до голодної смерті. За останніми інформаціями німецькі оку­панти грабують в українських селян худобу і женуть на захід, за Дніпро. Залізничні станції захаращені поїздами з українським хлібом.

Тим-то невідкладним завданням наших під’яремних братів є рятувати своє добро з німецьких лап. Худобу треба негайно гнати в ліс або в далекі від села балки без уваги на те, чи чути вже гуркіт гармат зі сходу, чи ще вгі. Чим скоріше буде проведено цей захід, тим краще.

Хліба німцям не давати! Негайно після збирання вро­жаю і проведення обмолоту треба хліб закопати в землю або сховати в іншому безпечному місці. В глибокому ні­мецькому тилу, де поки що нема можливості силоміць ві­дібрати хліб у ворога, треба пускати з димом прийомні пункти та елеватори.

Приділяти найбільше уваги поїздам з хлібом. Досить за кілька хвилин перед відправкою поїзду продірявити підлогу вагону, щоб вагон прибув на наступну станцію напівпорожнім. Уміло організована залізнична катастрофа не тільки на довгий час виведе з ладу шлях, але й від­дасть у руки селян награбоване у них зерно.