Unknown

«Сьогодні ми не ідемо на Сан-Домінго *, ані на Са- мосьєру *. Ідемо до Тебе, Земле, Мати паша. Ідемо разом з армією народів, які, визволившись з ярма царизму, дали нам можливість відновити свою незалежність у 1918 ро­ці. Ідемо з Червоною Армією, яка допоможе нам відбу­дувати не якесь князівство Варшавське, а вільну, неза­лежну і сильну Польщу. Несемо країні волю відбудови демократичної Польщі. Заявляємо це тут, у столиці СРСР, в Москві, всупереч базіканню про якусь там більшовиза­цію, чи русифікацію, про яку ні ми, ані наші союзники навіть не думають. Польський народ сам визначить шля­хи свого розвитку і свій устрій».

В той час, як непідкорений польський народ спливає кров’ю під страшним гпітом німецьких окупантів, пани миколайчики, соснковські, матушевські * і грабські на­віть не думають про боротьбу з гітлерівськими катами. Навпаки, ці антинародні послідовники гітлерофілів Мос- ціцького, Бека та Ридз-Смігли тільки гальмують боротьбу польського народу з німецькими загарбниками і по-ста­рому розпльовують жуйку про імперіалістичні кордони Польщі коштом сусідніх народів. Польські патріоти від­повідають тупим бурбонам ясно і недвозначно:

«Не роздиратимемо шат, не думаємо також про про­голошення народного трауру з приводу того, що білору­ські землі відійдуть до Білорусії, а українські до Украї­ни. Відійти вони мусять, бо така є логіка історії. До­магаючись повороту польських земель, заграбованих німцями, ми мусимо довести світовій громадській думці, що ми є народом, який свого не віддасть, а чужого не хо­че. Наша країна мусить відбудовуватися в атмосфері ціл­ковитого спокою і співпраці з Україною, Білорусією, Че- хословаччиною і Росією».

Хто ж ці пани з непризначуваного ніким у Польщі польського уряду в Лондоні, що не можуть позбутися шляхетських снів про імперіалістичну державу «од можа і до можа»? Газета «Вольна Польска» відповідає і на це ясно й виразно. Кожний поляк має можливість прочита­ти тут про панів Матушевського і Соснковського таке:

«Матушевський хизувався в другому відділі, окрадав державний скарб, а в грізну для Польщі хвилину, коли польська армія ще боролася, втік за кордон, де так по­слідовно провадив кар’єру дезертира, що аж попав під військовий трибунал. Соспковський, опинившись в емі-

грації, доти кидав колоди під ноги генералові Сікорсько- mv аж довів до зриву політики польсько-радянського по­розуміння. Але і цього було замало Соснковському. В ос­танній час він прославився тим, що пхнув свої боївки до братовбивчої боротьби з партизанськими загонами в Поль­щі Генерал від братовбивчої боротьби і полковник-де­

зертир».      у

Газета низкою переконливих фактів з минулого і су­часного нещадно розкриває реакційну, ворожу польсько­му народові політику панів шляхтичів з різних лондон­ських «Дзенників польских» *, «Мислей польских» * та ін­ших шляхетських ганчірок з фашистською маркою.

За нещадну боротьбу з найлютішими ворогами поль­ського народу і відродження незалежної демократичної Польщі висловлюється в газеті і колишній студент гір­ничої Академії Станіслав Мровчик, що втік з німецької армії, щоб в рядах польських частин битися з німцями на фронті; і колишній член Спілки польських учителів, а сьогодні офіцер у польському корпусі Ян Покжива; і колишній державний комісар охорони лісів інженер Скар- бек; і видатний польський професор Леон Хвістек *. Останній, між іншим, пише:

«Орієнтація «офіціальних» польських кіл мріяла про загарбання Києва, а на споконвічних польських землях на заході і на півночі панував німецький окупант, бив і гнобив споконвічних господарів цих земель, накидаючи їм насильно свою мову і свої звичаї. Коли сьогодні є при­чина для тривоги про наше майбутнє, то нею, без сумні­ву, є побоювання, щоб розгромлене пруссацтво не зна­йшло знов якогось гачка, при допомозі якого німцям вда­лося хоч би частково вдержати кошмарне становище на західних слов’янських кордонах».

Професор Хвістек доводить історичні права Польщі на повернення всієї загарбаної колись німцями Сілезії, По­меранії і Східної Пруссії. Ці землі,— говорить він,— нім­ці загарбали у Польщі силою і зрадою, і коли вони по­кликаються на те, що там, мовляв, живуть у більшості німці, то наслідком своєї скаженої політики германізації польських земель, вони можуть говорити сьогодні те са­ме і про Варшаву.

«Вольна Польска» є тим дзвоном, що лунко кличе всіх польських патріотів стати до бою за волю і незалеж­ність демократичної Польщі.

10 Я. Галае, т. 4

289

БЕЗСМЕРТЯ

Ще задовго до Великого Жовтня хтось привіз до Льво­ва примірник маловідомої тоді тут російської газети з окресленою синім олівцем статтею. Писав її росіянин. І цей росіянин голосно, твердо заявив — від імені своєї партії і від імені робітничого класу Росії — про право українського народу на вільне державне існування. Люди галицької землі називали один одному ім’я автора стат­ті. Воно вимовлялося — Ленін.