Вигнання в рай (СИ)

- Та н╕, вибач, - посп╕шив в╕н виправити свою помилку,- це я так невдало спробував пожартувати, хот╕в тебе хоч трохи розважити. Але, мабуть, таки й правда, що благими нам╕рами вистелена дорога в пекло. Бачу, що тоб╕ зараз зовс╕м не до жарт╕в. А вт╕м, - Серг╕й зайшов ╕ соб╕ до альтанки й с╕в напроти ╤рини. - Вт╕м, причиною мого безсоння й справд╕ таки стала саме ти, ╤ро. Так, так, - лаг╕дно промовив в╕н, вдивляючись у ╖╖ здивовано заокруглен╕ оч╕, - мен╕ не дали б заснути т╕ та╓мниц╕ й питання, що оповили мою душу десь в╕д середини сьогодн╕шнього дня з мит╕ мого з тобою знайомства через дивн╕сть обставин нашого з тобою знайомства, через ще б╕льшу дивн╕сть нашо╖ ново╖ зустр╕ч╕ цього ж дня, через ту незрозум╕лу загадков╕сть ╕ вта╓мничен╕сть, яких ти забагла надати нашому з тобою знайомству - все це й ще багато ╕ншого, що з цього виходило якраз ╕ не дало мен╕ сьогодн╕ заснути. А тут я ще бачу серед ноч╕ перед в╕кном мо╓╖ к╕мнати, як молода, здорова, красива, а до того ще й дуже заможна д╕вчина побива╓ться в якомусь незрозум╕лому гор╕ зам╕сть того, щоб рад╕ти й насолоджуватися щастям. Погодься, що це не може залишити байдужою жодну людину. Мен╕ не залишалося н╕чого ╕ншого, як вийти зараз до тебе, щоб, якщо не вдасться повн╕стю втамувати свою ц╕кав╕сть стосовно вс╕х сво╖х питань, то принаймн╕ спробувати, якщо ти дозволиш, якось допомогти тоб╕ перебороти депрес╕ю, адже депрес╕я ма╓ здатн╕сть завершуватись дуже неспод╕ваними, нав╕ть фатальними вчинками, а мен╕, знову ж як ╕ всяк╕й людин╕, цього дуже б не хот╕лось. Що ти з цього приводу дума╓ш?

- По-перше, я думаю, що ти, Серг╕ю, не зважаючи на св╕й в╕к, адже ти старший в╕д мене, збер╕г у набагато б╕льше недоторканому стан╕, н╕ж я, св╕й оптим╕зм щодо характерних рис людсько╖ природи, - ╖╖ мова була водночас ╕ розчаровано г╕ркою й сп╕вчутливою. - Кожного разу, коли ти, н╕би "виправдовуючи" сво╖ найкращ╕ вчинки й душевн╕ порухи, говориш, що так би вчинила кожна людина. А от я з╕ свого, може й не занадто за часом довгого, але дуже переконливого досв╕ду, можу авторитетно стверджувати, що так би вчинила не кожна, далеко не кожна людина. А те, що, як ти сказав, я людина заможна, то, по-перше, я т╕льки н╕би заможна, а по-друге, моя н╕би заможн╕сть т╕льки дода╓ мен╕ доказ╕в у мо╖й переконаност╕ в далеко не романтичн╕й оц╕нц╕ справжньо╖ людсько╖ природи. А депрес╕я? - вона г╕рко посм╕хнулася. - Депрес╕я може спричинити фатальн╕ насл╕дки? А якщо це саме фатальн╕ насл╕дки спричинили депрес╕ю? Чи може бути ще щось б╕льш фатальне? - останн╕ слова вона вже вимовляла наст╕льки задумливо, що складалося враження, н╕би вона вже забула про ╕снування сп╕врозмовника ╕ розмовля╓ сама з собою.

- Знову загадки? - звернувся Серг╕й до д╕вчини, але ╤ра була повн╕стю поглинута сво╖м думками й аж н╕як не зреагувала на його запитання.

Так вони просид╕ли деякий час у глибок╕й тиш╕. Було чути лише далек╕ звуки н╕чного життя м╕стечка Первомайського. Надовго розтяглося натужне завивання н╕чно╖ електрички, що в╕дправлялася в╕д зал╕знично╖ станц╕╖. ╤рина н╕би закам"ян╕ла, зачарована якимись, мабуть, занадто болючими, спогадами, думками, переживаннями. Серг╕й ╕ сам почав уже перейматися цим, таким неймов╕рно живим болем, що для його опису зовс╕м зайвими були слова.

- ╤ро, - тихенько покликав Серг╕й, але вона знову н╕як не зреагувала. - ╤ро, - вже гучн╕ше промовив в╕н ╕ злегка доторкнувся рукою до ╖╖ плеча.

- Що! - здригнулась вона, митт╓во й неспод╕вано повернувшись ╕з далеч╕ сво╖х г╕рких переживань. - А-а-а, - чи то простогнала, чи то з полегшенням, уп╕знавши Серг╕я, протягнула вона, ╕ ╖╖ погляд надовго зупинився на його очах, так н╕би вона хот╕ла поринути в найглибш╕, найпота╓мн╕ш╕ надра його душ╕, щоб побачити його найпосутн╕ш╕ думки й переконання.

- Я при╖хав сюди реставрувати храм, - з раптовим п╕днесенням майже вигукнув Серг╕й. - Я бачу, що ти, ╤ро, ще не пробувала звертатися до такого пов╕рника й спов╕дника, як Бог ╕ його в╕рна служителька Церква. З╕ свого досв╕ду можу ц╕лком щиро засв╕дчити, що це дуже, дуже велика сила. Дуже, дуже раджу тоб╕ звернутися до Бога. Хочеш, завтра зранку вдвох прямо й п╕демо до храму.