ЛІРНИКОВІ ДУМИ

А синок пішов Адамів,
Куди вели очі,
І приходить на край світу
Близько полуночі.

І злипалось ясне небо

З темною земльою,
А за небом спочивало
Сонце над водою.

І говорить він до сонця:

«Сонце, боже сонце!
Покажи ти мені, сонце,
До раю віконце!»

Показало йому, сонце

То віконце скраю,
І проліз синок Адамів,
І пішов до раю.

І приходить він до раю:

Брами під замками,
Коло брами херувими
З гострими мечами.

І говорить син Адамів:

«Ангели святії!
Поступіться, відімкніте
Брами віковіі.

І що-небудь з раю дайте:

Батько умирає!»
А їден із херувимів
Йому одвічає:

«Раді б ми, Адамів сину,

Брами відчинити.
Да ключі не в нас, а в бога -
Нічого чинити.

Їднаково для Адама:

А віддам, що маю!..» -
І дав прут, що бог Адама
Виганяв із раю.

XXVI

Повернувся син додому:
Вся сім'я встрічає,
А Адам посеред хати
Дух свій іспускає.

І кивнув на свого сина,

І став говорити,
Щоб йому із того прута
Обручі зробити.

І на троє прут розтяли,

Обручі зробили
І на голову Адаму
Міцно наложили.

І, говорять, перестало

Голову ломити.
Но даремне наш прапрадід
Думав вічне жити.

Надаремне й син таскався

В далеку дорогу:
Ще до рання Адам бідний
Віддав душу богу.

І зібрались його діти,

Правнуки і внуки,
І зробили домовину,
Підняли на руки.

І понесли, поховали,

В землю закопали,
І на першії могилі
Гірко заридали.

Заридали і могилу

Слізьми оросили.
І ті обручі з могили
Паростки пустили.

І з тих паростків потому,

Де Адам і Єва,
Стали кипарис, кедрина,
Й триблаженне древо. [5]

(19-22 серпня 1856 р.)

2. ВЕЛЕТНІ

І

Були люде - великани,
В півверстви шагали
І руками мало-мало
Неба не сягали.

Ніпочому для них були

Гори і долини;
Ліси гнулись під ногами,
Як тонкі билини.

І згордили сильні люде

Із своєї сили,
Загордили і гріхами
Бога прогнівили.

Рано богу не молились,

Посту не тримали,
Їли, пили і гуляли,
Свят не шанува.

Стали баби чарувати,

Дочок научати,
Батьки волю синам дали
Пити і гуляти.

І піднялись син на батька,

А дочка на неньку;
Брат з сестрою проводжали
Ніченьку темненьку.

Кров, як воду, проливали,

Різали, вбивали
І гріхами все тяжкими
Землю укривали.

ІІ