ЛІРНИКОВІ ДУМИ

Повернувся Ной додому,
Всю сім'ю скликає
І з сльозами волю божу
Їм оповідає.

І сам іде із синами

Дерево рубати.
А жінок послав на поле
Хліб святий збирати.

І рубає Ной з синами,

Бог їм помагає:
Що сокирою ударить -
Дерево спадає.

Аж в полудень - що за диво!

Син іде до тата
І приносить на долоні
Сірі мишенята.

І поглянув Ной старенький,

І говорить сину:
«Перейде наш світ великий
На лиху годину.

Ото видиш дві комахи -

Такі будуть люди.
А то - сірі мишенята-
Іх худоба буде.

А то - плуг їх такий буде...

Сину, милий сину!
Перейде наш світ великий
На лиху годину!

Віднеси іх туда, сину,

Де вони взялися.
Положи іх на то місце
Й богу помолися!»

І відніс їх, і почали

Карлики орати,
А синок пішов до батька
Дерево рубати.

VI

Стрепенулась сильна риба,
Страшно загуділо,
Потряслося ціле небо,
Сонце потемніло.

І покинув Ной рубати,

Став синів скликати,
І казав дилі колоти
І стовпи тесати.

Тешуть, колють, дошки пилять,

Бог їм помагає,
Но, на лихо, і диявол
Голову стромляє.

І що за день бідні діти

3 потом нарубають,-
Чорти ноччю все надпилять,
Другим підміняють.

А сини собі байдуже:

Того не вважають,
Все новії стовпи тешуть,
Пилять і рубають ..

І от знову загуділо,

Риба затряслася,
І краями земля всяя
Морем облилася.

I покинули тесати,

Стали будувати;
Но не знати, як до дошки
Дошку підібрати:

Все без міри у них було!

А потоп близенько! ..
І Ной сів, і зажурився,
І з дихнув тяженько.

VII

І поглянув господь сильний
З неба високого,
І до Ноя посилає
Ангела святого.

І злітає ангел з неба,

І говорить Ною:
«Не журися, вірний Ною:
Сильний бог з тобою!

Не журися, вірний Ною,

Не велике горе.
Хоть по кінцях цілу землю
Затопило море.

Ще раз третій не стрясуться

Світові основи,
А у тебе уже буде
Корабель готовий.

Бери дошку, яку хочеш,

Приклади до дошки,
І котора з них велика -
Стули кінці трошки.

Як коротка - натягни їх,

І -вона пристане.
А що діти натесали -
На будівля стане.

Помолись тілько богу,

Щоби дав бог сили! -
І з сим словом віддалився
Ангел яснокрилий,

І Ной міряє, стуляє,

Кінці натягає
І в суботу до неділі
Корабель кінчає.

VIII

І в неділеньку святую
Страшно загуділо.
Земля всенька затряслася
Море закипіло.

Летять птахи, ідуть звірі,

Каждії по парі.
Тілько люде п'ють, гуляють
І не чують кари.

І зібрався Ной правдивий

Із сім'єю свою,
І по парі бере птахів
І звірів з собою.

Тілько птаха-носорожець [7]

З сили загорділа
І ховатись від потопу
З Ноєм не хотіла.

А тим часом все кінчилось.

Двері зачинились,
І підземнії основи
Ще раз затрусились.

Земля з шумом упірнула,

Море розіллялось,
І від страху сонце ясне
В хмари заховалось.

ІX