ЛІРНИКОВІ ДУМИ

Наступає тиха нічка,
Світять ясні зорі,
І в тумани, як в намітку,
Завинулись гори.

От і місяць із-за моря

Череп підіймає
І на цвинтар під горою
Сумно поглядає.

Було пусто меж гробами,

Вмерці міцно спали,
Лиш купець дивний з Давидом
Через них ступали.

І приходять в середину

Цвинтаря старого,
І зачав купець будити
Каждого вмерлого.

І говорить: «Встаньте, люде!

Встаньте, божі діти!
І мене з царем Давидом
Вірно розсудіте».

І розкрились старі гроби,

Вмерці повставали,
Вмерці встали, в ноги впали
І купцю сказали:

«Боже вічний, боже дивний.

Праведний ти боже!
Хто тебе, правдивий боже.
Осудити може?!

Не тебе нам, але нас ти

Будеш всіх судити,
Як захочеш кості наші
З гробу воскресити».

І пізнав цар, з ким судився.

Богу поклонився,
І відтоді зачав жити,
Мов переродився.

V

Замовчали у Давида
Скрипка і цимбали,
І в палацах тілько гуслі
Набожно бриньчали.

І зачав Давид на гуслях

Пісні вигравати,
І в тих піснях силу божу
Дивну вихваляти.

А часами, як прийшлося,

Грав і не святую,
І списував тії піснін
В книжку у їдную.

І убралась книга в пісні,

Ніби небо в зорі,
І розрізав Давид книжку,
І кидає в море.

Їдні листи утопали,

Другі випливали,
І котрі лиш випливали -
Ангели збирали.

І зібрали, богу дали,

Став господь читати,
Прочитав - і нам, хрещеним,
Казав передати.

І тепер у каждій церкві

Пісні ті знайдуться
І ті пісні цар Давида
Псавтирою звуться.

VI

І говорить бог і господь:
«Царю і пророче!
Проси в мене, мій пророче,
Чого серце хоче».

А в Давида, слава богу

Вволю було всього,
Були й дочки, лиш не було
Сина ні їдного.

І зачав Давид молитись

Господа благати
І просити його щиро,
Щоб три сина мати.

Щоб їден син був найкращий,

Другий - наисильніший,
А щоб третій син у него
Був найрозумніший.

І вислухав бог Давида

З небесного трона
І дав Йосипа, [9] Самсона [10]Да й ще Соломона. [11]

І Іосип був найкращий,

Самсон - найсильніший,
Соломон, його- мізинець
Був найрозумніший.

І найстарший син Іосип

Завідував снами.
І тепер іще остався
Звичай межи нами,

Що як тілько коли-небудь

Сни страшнії маєм,
Пробудившись, не встаючи,
Тричі примовляєм:

«Що приснилось, то приснилось,

Нехай святий Йосип
Розтолкує й на все добре
3 злого переносить».

VII