ЛІРНИКОВІ ДУМИ

Три і штири проминуло,
П'ятий наступає,
Соломон жиє на світі
Да й, не умирає.

В, літ п'ятнадцять і шістнадцять

Виріс він, на диво.
Хто поглянув, то сказав би-
Двадцять літ пробило.

І згадав він свою неньку,

Шо хотіла вбити.
І задумав, чим не було б,
Неньці відплатити.

Лиш Давид їдного часу

Виїхав з столиці,-
Взяв товару штири вози,
Іде до цариці.

Приїжджає під ворота,

Коні випрягає,
Лиш виходить і цариця,
Купчика вітає.

Роздивилася товари:

Всі до сподобання.
Да й сам купчик молоденький
Здався б до кохання.

«Що ти хочеш за товари?» -

Цариця питає.
«Тілько дівчину на нічку»,-
Купчик відвічає.

І цариця попросила

Сутки почекати.
А тим часом йому стала
Дівку добирати.

VІІІ

От настала ніч темненька.
Постіль застелили
І на постіль на пухову
Купчика вложили.

Йде дівчина, як калина,

Серце страшно б'ється:
Хто то знає, що там буде?
Що там доведеться?

А купець лиш тілько глянув -

Каже: «Не годиться!»
Да і просить, щоб прислала
Другую цариця.

Входить друга, як та ружа,

Серце обкипає:
Хто там знає, що там буде,
Що її чекає!

Но купець собі байдуже:

Не пускає спати,
А в цариці таки просить,
Щоби дівку дати.

Щой не слала лиш цариця,

Все то не годиться.
На остаток - що робити?
Йде сама цариця.

Йде цариця, чепуриться,

Б'ються мило груди:
Вона знає, що чекає,
Що там з нею буде.

Лиш приходить - гарний купчик

Став до себе звати.
І цариця коло него
Положилась спати.

ІX

Положилася цариця
Без жадного фуку,
І купець підняв над нею
Свою праву руку.

І підняв він свою руку,

Положив на груди
І промовив: «Ой, колись-то
Грав я в сії дуди».

Потім знову синок каже

До рідної мами:
«Ой, колись-то я виходив
Через сії брами!»

Но цариця того всього

Та й не розважає;
Чи зшаліла, чи заснула,
Чи бог її знає!

От цариця захропіла,

Соломон піднявся,
Зібрав все своє, що було,
І приладнувався.

І цариця не проспиться,

Спить і тяжко дише.
А купець на стінах всюди
Діамантом пише:

«Коли мати з сином спала,

Голова жіноча-
Видить бог і видять люде -
Не варт жмені клоччя!-

Написав він і поіхав,

Куди - сам лиш знає.
Аж тут рано, до схід сонця,
Давид приїжджає.

X