ЛІРНИКОВІ ДУМИ

І збудили гріхи в небі
Господа святого,
І поглянув господь сильний
З неба високого.

І поглянув - і задумав

Цілий світ згубити,
Тілько Ной [6] зачав безгрішний
Господа молити:

«Не губи їх, сильний боже.

Може, обратяться:
Нехай тілько перед ними
Чуда появляться!»

І послухав господь Ноя:

Кару відкладає
І на небі ясне сонце
Кров'ю обливає.

І в полудень ясне небо

Страшно потемніло,
І, як шибка серед неба,
Сонце червоніло;

І стемніла земля ціла,

Стала, як могила,
І стадами меж хатами
Звірина бродила.

І говорить Ной правдивий:

«Кайтесь; сильні люде!
Сонце гасне, звірі бродять,-
Кінець світу буде!»

Но даремнеї грішні люде

Того не вважають:
П'ють, гуляють, розбивають,
Бога прогнівляють.

IІІ

І задумався бог сильний,
Став думу гадати,
Яку кару грішним людям
За гріхи їх дати.

І придумав на всім хлібі

Колос стеребити
І всіх грішних нечестивих
Голодом зморити.

Тогді жито і пшениця

Не такі бували:
Всю стеблину аж донизу
3ерна обливали.

І зійшов господь із неба,

Зшморгує колосся,
Аж, на щастя, в полі бути
Ною довелося.

Ухватив він каждий колос

На верху рукою
І говорить: «Ще раз, боже,
Молюсь пред тобою.

Ми не варті твого хліба,

Ми то добре знаєм,
Но, як схочеш, і без того
Всі ми повмираєм.

А не буде нас на світі,

Все же будуть люде-
Нехай колос на стеблині
Хоть на жменю буде!»

І послухав господь Ноя,

Колос оставляє,
Но рід грішний, нечестивий
Й того не вважає.

ІV

І говорить господь Ною:
«Сину вірний, Ною!
Ти готуйся,- все кінчилось!
Кара над земльою!

Знаєш рибу, що на собі

Цілий світ тримає?
Тая риба стрепенутись
Штири рази має.

І раз перший стрепенеться-

Світ весь затрясеться.
І земля вся надокола
З небом розірветься.

І раз другий стрепенеться,

І перед тобою
Уже кінцями потоне
Земля під водою.

І раз третій стрепенеться.

І пройде година,-
І сухою в світі буде
Тілько середина.

І останній раз стріпнеться -

Цілий світ застогне,
І на милю під водою
Вся земля потоне.

І даремне не молися:

Не зміню я кари.
Лиш тебе спасу з сім'єю
І звірів по парі.

Ти, лиш Ною, із сім'єю

Будеш в світі жити,
Поспішай лиш до потопу
Корабель зробити».

V